Вишивальниця Ольга Писарук, 61 рік, живе в Надвірній на Івано-Франківщині. Зустрічає біля входу в двоповерховий польський будинок (де в одному під"їзді — дві квартири). Світле волосся із зафарбованою сивиною зібране в маленький хвостик. Губи ледь підмальовані. У вухах золоті сережки.
— Мою квартиру знають усі, — показує балкон на другому поверсі. Там — різнокольорові квіти в горщиках, прикріплених до кованих перегородок.
— 92-го був у нас фестиваль гуцульський, — пригадує. — На площі перед моїм домом. Іде Кучма з нашою владою. "А то шо таке?" — питає і показує на мій балкон. Йому кажуть, шо квартира з балконом. Сказав, шо такого гарного ніде не бачив. І дав мому балконові, як найкращому в Україні, приз — музичний центр. Доти я навіть магнітофона не мала.
На першому поверсі, під балконом, бізнесмен Володимир обладнав дитячий магазин "Тандем".
— Через нього не можу відкрити музей вишивки, — стурбовано каже жінка. — Хочу розвісити роботи ше з під"їзду. Але в коридор виходять двері від магазинного туалєта. Просила перенести їх в інше місце, а він не хоче. Думає, шо буду з музею гроші мати. А я хочу подарувати його після себе місту. Він каже, шо я дурна. Уже рік із ним суджуся.
Маму свою колись із моста в Яремчі у воду штовхнула
Біля її дверей, у коридорі, висять вишиті картинки.
— То моя донька Богданка робить. Через стінку живе.
У стареньких шафках — керамічні статуетки й горнятка. На стінах — вишиті молитви, портрет Шевченка з "Заповітом". На ліжку — пухкі мережані подушки.
— Блюзки й сорочки зі шкафчиків витягнула до вашого приїзду, — зізнається господиня. — Хочу, шоб музей був у цих кімнатах. А сама в кухні житиму.
Жінка зажурено перебирає руками рушник.
— Володимир перед магазином виклав плитку і поставив високі бордюри. Якось увечері поверталася додому. Ішов дощ. Я зачепилася за бордюр і гепнулася головою. Дістала струс мозку. Пару тижнів ходила з синяками на лиці. На другий день мій онук Назарчик почув, як Володина мама біля магазину казала подружці: "Краще би вона забилася. Без неї спокійніше..." Вона — пиячка! Маму свою колись із моста в Яремчі у воду штовхнула. Та втопилася. Обоє п"яні були, — сердиться на сусідів.
Пищить радіотелефон.
— Це Нестор Іванович Чир. Він колишній депутат. Хоче з вами поговорити, — передає слухавку.
— Напишіть, що справа з музеєм вирішується, — голос на тому кінці дроту командирський. Чоловік довго розповідає, як стукав у двері різних інстанцій, писав депутатські запити. — Але сьогодні до культури нікому діла нема.
— Такий добрий чоловік, — зітхає Ольга. — Шкода, шо без ніг. На милицях ходить.
У кімнаті потріскана стеля.
— То сусідка ремонт робила. Тепер і мені тре робити. Зять обіцяв індивідуальне опалення поставити. Недавно вернувся з-за кордону. Одразу купили квартиру біля мене, машину.
З любов"ю гладить вишиванки.
— Уночі сплю тільки по дві години — вишиваю. Майже не продаю своїх робіт. Мені віддати котру — ніби палець відрізати. Але для міністра закордонних справ Бориса Тарасюка продала. Сорочку купили з обласної адміністрації за 100 доларів і подарували йому. І Катерині Ющенко на виставці в Києві рушник сподобався. Але мене тоді не було. То вона записала адрес і сказала, шо приїде.
Кажуть, спечи торт для англійської королеви
Говорить, що вже давно спить на кухні. Тут стоять старий диван-ліжко, новий телевізор і музичний центр.
— Той самий, що Кучма подарував. Новини слухаю. На свята, коли не можна вишивати, читаю романи про любов. Не дав мені Бог доброго життя з чоловіком. 29 років прожила з ним заради доньки, а потім розлучилася... Зранку встану, помолюся і першим ділом до своїх квітів.
Пані Ольга готує каву. Пригощає магазинними тістечками.
— Страшенно люблю пекти, але зара на то часу нема. Мушу докінчити сорочку отцеві Богдану з нашої церкви на день народження. І торт йому спечу. Роблю тільки великі. Прямо витанцьовую біля них — люблю файно прикрасити. Років два тому приїхали з обласної адміністрації і кажуть: "Спечи торт для англійської королеви — ми її маємо приймати". Аж злякалася. Взагалі я торт три дні готую. Але той не докінчила: брат помер. Віддала, який був. Навіть не знаю, шо вони з ним зробили і чи пробувала його королева.
Жінка поглядає на годинника.
— Ше мушу йти до доньки обід готувати. Бо поприходять Назарчик і Соломійка зі школи, треба нагодувати. А вдома майже не варю. Зять Тарас зараз таксує, Богданка — педіатр у лікарні. А я вже на пенсії. 40 років проробила в аптеці, більше не хочу.
1945, 19 серпня — народилася в селі Королівка Коломийського району на Івано-Франківщині
1966 — закінчила Коломийське фармацевтичне училище
1964 — почала працювати фармацевтом, була завідувачкою аптеки
1965 — вийшла заміж за стоматолога Василя Бедзюка
1972 — народилася донька Богдана; переїхали до Надвірної
1992 — Леонід Кучма визнав балкон Ольги найкращим в Україні
1994 — розлучилася
1994 — народився онук Назар
1998 — народилася онука Соломія
2004 — вийшла на пенсію; займається квітами й вишивкою
2006 — бізнесмен Володимир подав на Ольгу Писарук до суду з вимогою надати у спільне користування горище, підвал і коридор у під"їзді
2 
1
Коментарі