— У воді тепліше, ніж на вулиці. Найбільше мерзнуть вуха і все, що нижче пояса, — говорить столичний морж 29-річний Олександр Марчук. — Від крижаної води тіло кидає в жар. Щоб хазяйство не обморозити треба купатися без трусів. Білизна моментально прилипає до тіла.
На столичному Гідропарку на Водохреще, 19 січня, у Дніпрі купається зо 50 людей.
Олександр прийшов з дружиною Олесею. Чоловік голяка забігає в річку, хреститься і тричі сідає у воду по шию. На лівому плечі має витатуйованого лева. Олеся чекає чоловіка на березі в купальнику і шубі, тримає халат і великий банний рушник. Босими ногами тупцює на вкритому снігом піску. На вулиці -7°С. Температура води +1°С.
— Щоб підтримати Сашку, я сама розділася, але стрибати цього року не буду. Я на третьому місці вагітності. Гінеколог заборонила купатися в ополонці. До цього чотири роки моржували разом.
Олександр обтирається снігом, скаче то на лівій, то на правій нозі, хитає головою, щоб з вух повитікла вода.
— Щоб в ополонку на Водохреще стрибати, треба ще з літа закалятися. Обливатися в душі холодною водою замало. Треба з листопада по лютий двічі на тиждень на вулицю виходити босим. А перед Водохрещем тиждень босяком бігати. Ноги загартовують весь організм. У воді не можна залишатися понад 2 хвилини. Не заходьте далі, ніж за 2-3 метри від берега. Якщо корч руки-ноги відніме, назад не виберетеся. Ще жоден морж не помер від інфаркту, бо холодна вода нормалізує роботу серця.
Подружжя одягається. Олександр до метро йде босоніж. У руках несе 5-літрову пляшку з дніпровською водою. Вона жовта і мутна.
— Пити не будемо, але хату покропимо і в ванну наллємо. Якщо нею вуха й очі мити, ця вода зір і слух повертає. Від неї рани швидше заживають і синяки сходять.
Біля входу в метро свяченою водою торгують двоє бороданів у чорних рясах. За 1,5 л води беруть 5 грн. Двоє чоловіків у дублянках підносять їм наповнені водою 20-літрові каструлі. Священики в кожну з них опускають хрест. У пластикові пляшки розливають кружками через лійку. З якої вони церкви та який патріархат представляють, не говорять. Кажуть, торгувати свяченою водою їм дозволила міліція.
Шестеро пенсіонерок роздягаються на пляжі біля Венеціанського моста. У воду заходять у білих нічних сорочках.
— Із 2003-го ходимо разом на Водохреще купатися, — Ніна Петрівна на березі кутається в махровий рушник. — Цього року не дожила до свята тільки Лєра Іванівна. Мала чоловіка воєнного, то він їй крові попив. 2004-го вона хрещенською водою інфаркт вилікувала. Вісім років після приступу прожила. Але перед Новим роком попала в лікарню. Якусь вену тромб забив. 30 грудня поховали. Їй на Михайла 78 виповнилося, а виглядала на 60. Мала дачу у Ворзелі. Пенсію щомісяця між трьома правнуками ділила. А собі гроші з дачі заробляла. На наступне літо хотіла корову купити.
Розливають у пластикові стакани коньяк. П'ють за упокій подруги.
— Ми перед купанням нічого не їмо, даже спиртного не вживаємо. А після ополонки по 50 грам коньячку треба прийняти обізатєльно.
Із козацької церкви Покрова Пресвятої Богородиці столичного комплексу "Мамаєва Слобода" виходить у рудій лисячій шубі киянка Олена Микулець, 54 роки. Перед собою несе телефон-розкладачку "Бенк'ю cіменс". По скайпу спілкується з сином Ярославом, 32 роки. Він із сім'єю живе в Буенос-Айресі. У Києві 14.30. В Аргентині 9.30. Жінка несе телефон до озера Красавиця, в якому купаються 12 людей.
У Славка зараз 34 градуси жари в тєні. Мають їхати купатися на океан. Внучка хотіла побачити сніг. У них зараз літо. Аня не вірить, що можна в сніг купатися ходити, — направляє телефон до ставка.
Двоє вусанів заходять у воду в сімейних трусах і вишиванках. Третій стрибає прямо з берега. Через мороз сорочка прилипає до тіла. Інеєм вкриваються довгі білі вуса і сивий оселедець.
— Ми з другом купаємося з 1984-го, — каже Валентин Миколайович. — 1986-го перед аварією в Чорнобилі плавали в Прип'яті. Вода там була чистіша, ніж у Дніпрі. Завдяки моржуванню досі живими лишилися. Реактор забрав у мене половину одногрупників, з якими з Києва на роботу в Чорнобиль приїхали. Цього року на день зустрічі з випускниками не піду. Залишилися тільки Свєта і Люба. Зі Славіком по сусідству живемо, а з Валєриком на всі великі празники і так встрічаємося.
Обтираються, одягаються, йдуть смажити сало на вогнищі. Охочим роздають гарячий куліш. Компанія купує по 150 г медовухи. Перед тим, як випити, кричать "Слава Україні!", Сусідня компанія горланить: "Смерть ворогам!".
3 
1
Коментарі