— Я хотів змусити людей усміхатися частіше, — каже київський скульптор 27-річний Костянтин Скритуцький біля станції метро Золоті ворота. Він у білій футболці, на плечах рюкзак. На одному з дерев повісив свою останню скульптуру — кота, виготовленого з виделок.
— Ідея з"явилася вночі. Уранці пішов у супермаркет, купив 600 пластикових вилок. За тиждень скрутив їх між собою. Вийшов білий пухнастий кіт.
До дерева підходить пара з дитиною. Чоловік бере маля на руки, піднімає до кота, дружина їх фотографує.
— Дехто каже, що мої роботи нагадують повернення до радянської практики паркової скульптури. Вона була агітаційною, "вантажила" людей — усі ці піонери, дівчата з веслами. А мої скульптури можна гладити, фотографуватися з ними.
Вулицею Ярославів Вал піднімаємося до вул. Гончара. Там чотири роботи Скритуцького — "Летюча корова", "Буратіно", "Дерев"яні метелики" і "Гуртожиток білих ворон".
Зупиняємося біля будинку N30а. На сухому дереві сидить зграя дерев"яних ворон.
— Люблю щось чіпляти на дерева. Півроку тому зробив "Колокольное дерево" на Пейзажній алеї. Хотів керамічні дзвоники повісити на сухому дереві біля стін Софії Київської. Доки моя знайома Ліза Портнова робила керамічні дзвоники, а я збирав дозволи, його спиляли. Довелося дзвоники вішати в парковій алеї.
У дворі на вул. Гончара, N51 на вербі Скритуцький почепив скульптуру корови з крилами.
— Хотів розвіяти міф, що корови не літають, — регоче. — Крила зробив із пластмасових ложок, голова — керамічна.
Під деревом у траві виліплена з кераміки купа лайна. Зверху намальовані позначки долара і євро, залишилися сліди від монет.
— Прикрасив цей "блінчик" копійками. Є повір"я: якщо вступиш у гівно, матимеш гроші. Люди вірять і вступають.
Спускаємося в парк Гончара. Проходимо повз дерев"яні метелики, зупиняємося біля вирізаного з липи Буратіно заввишки 4 м.
— Через те, що з Буратіно багато людей хотіли привітатися, у нього вже двічі відлітала ліва рука, — каже Костянтин.
На перетині вулиць Золотоворітської, Рейтарської та Георгіївського провулка встановлено пам"ятник головному герою мультфільму "Їжачок у тумані". Їжак сидить із клунком на високому пні. Фігура дерев"яна, замість колючок — 5 тис. шурупів.
— Тулуб, мордочку і мішечок вирізав за пару днів, а з голками повозився.
У клунку лежать кілька копійок.
— Їжаку завжди залишають подарунки, — пояснює Костянтин.
На розі вул. Сретенської і Стрілецької надибуємо вирізьблену з липи фігуру балерини.
— Лице і руки зробив із кераміки, волосся — із рудих штучних ниток, спідничку — із сітки для будівництва. Місяць тому її хотіли пошкодити. На лівій ніжці був відбиток від чийогось кросівка, високо, — торкається рукою скульптури. — Видно, якийсь каратист перевіряв на міцність. Балерина вистояла, я все затер, але в голові не вкладається: як можна вдарити дівчину? Нехай це й скульптура.
Костянтин два роки тому закінчив Академію мистецтв.
Викладає скульптуру у Вишневській школі мистецтв і в Київській художній школі N7.
— На Лук"янівському кладовищі стоїть мій диплом — надгробок художнику Сергієві Святославському. Завдяки йому в Києві з"явився зоопарк. Він із подорожей привозив туди тварин. Під час Першої світової війни ходив по заможних людях, збирав допомогу, щоб прогодувати звірів.
3 
1
Коментарі
2