"Мішка морду в бокал із пивом якось засунув. Спочатку пирсь-пирсь, а потім лизь-лизь. Не відірвеш, — розповідає про свого кота 49-річна Віра Соколова з Кіровограда. — А раз були гості. Пили вино. Мішка тинявся-тинявся, потім морду в склянку. Як допався! Дійшов до порога і впав. Проспав чотири години".
Жінка каже, задля цікавості коту пробували підсунути горілку. Але той її не п"є. Він народився на Михайла — 21 листопада, тому й назвали Мішкою. Важить 10 кг.
Кіт обнюхує мене на порозі, а тоді лягає на мою сумку. Господиня на кухні варить каву.
— Мішка любить чорну, без молока чи вершків. Щоранку з чоловіком іде на балкон. Володя йому відливає зі свого горнятка, бо той кричатиме не своїм голосом.
Тварина відмовляється пити гарячу каву. Чекаємо, доки вичахне.
— У чоловіка й кота — чоловіча солідарність. Коли Володя курить на коридорі, Мішка біля нього. Як чоловік купається, залазить йому на коліна, лапи спускає, по воді б"є хвостом. Зі мною такого не робить.
На кухні у Віри Володимирівни ікони, лампадка.
— Коли я читаю акафіст (православні гімни, що прославляють Христа. — "ГПУ"), Мішка теж молиться. Сидить поруч. За 40 хвилин не ворухнеться, не нявкне. Дивиться на мене. А спробуй газету чи книжку взяти — виб"є мордою, що та книжка летітиме далеко-далеко.
Розповідає, що кіт товаришує із сусідським собакою Семом.
— Як вийдуть на сходи, Сем нагинається і висуває язика. Лижуться вдвох. Сусіди збігаються дивитися.
Мішка їсть сирі печінку, серце, нирки. Любить морську рибу.
У чоловіка й кота — чоловіча солідарність
— На день народження купуємо йому 20 вітамінок. Дозволяємо всі з"їсти за раз: вони йому — як нам шоколадки. Раз принесли живу мишу, то він грався, аж поки втекла. Шукали гуртом.
Мішка йде до туалетного лотка в коридорі. Потім підходить до дверей ванної. Нявкає.
— Просить, щоб помила його, — сміється господиня. — Такий чистюля.
Розказує, що у школі, де працює учителькою, є кішка Білочка. Її підгодовують учні та вахтери. Купили їй будиночок.
— Куди я її тільки не віддавала, і людям у квартиру — тікає. Я узяла її до себе, хай, думаю, із Мішкою живуть. То вона й від мене утекла. Я за Білочкою гналася, а вона знову в школу прибігла.
Коментарі