Кірпа вийде заміж тільки за Ющенка

 

Цього року Марина закінчила залізничне училище у Дніпропетровську. Одразу потому влаштувалася на роботу на Придніпровський вокзал.

— Коли прийшла на співбесіду до начальника Придніпровської залізниці, він подивився на моє прізвище, примружився і спитав: "А ви, часом, не родичі з покійним міністром?" — сміючись пригадує Марина. — Мене ще в училищі викладачі тероризували цим. Як напишу контрольну погано, то соромили, мовляв — Кірпа, а елементарних речей не знаєте!

А ви, часом, не родичі з покійним міністром?

На роботу Марина наймалася з подружкою, а взяли тільки її. Каже, що подіяла магія прізвища. Робота провідниці — не з легких. Поблажок Марині не дають ані через прізвище, ані через вік. Проте до пасажирів вона завжди усміхається.

Раніше Марина ніколи не мріяла про залізницю. З дитинства хотіла бути модельєром. Та й мала до цього хист.

Уже в 11 років шила подругам костюми. Хоч у школі  вчилася на "відмінно", до вузу не вступала. Бо переконана, що для цього потрібні гроші, яких сім"я не мала.

Кірпи живуть у Дніпропетровську, на Лівому березі — у так званій "промзоні". Це мікрорайон, де багато робітників і військових пенсіонерів. Маринині мама та сестра завжди підробляли шиттям. А батько любив  випити. Закінчилося це трагічно. Місяць тому, напідпитку, невдало упав — просто на цвях, і проштрикнув собі вену. Микола Кірпа стік кров"ю, навіть не приходячи до тями.

Спочатку Марина навчалася в училищі легкої промисловості. Та зрозуміла, що професія швачки — неприбуткова. Її хлопець, Віталій Іваніца, 21 рік, — провідник, тож привів її на залізницю.

Кірпи живуть у Дніпропетровську, на Лівому березі — в так званій "промзоні"

— Начальник поїзда, наче навмисно, розподіляє нас у різні вагони, подалі одне від одного, — знизує плечима Марина. — Якщо я працюю в п"ятому купейному, то він — у 9-му, плацкартному. Але Віталік усе одно допомагає мені порати брудну, "чоловічу" роботу, — розповідає вона.

Зрештою вирішила, що працюватиме на залізниці ще рік-два, а тоді піде вчитися на дизайнера. Бо на улюблену справу — шиття — часу лишається все менше. І це її засмучує. Тепер Марина лише перешиває собі щось з готового одягу. Зате багато вишиває і навіть плете бісером. Більшості дівчат станочки для плетення роблять батьки, а вона змайструвала собі сама.

А заміж дівчина поки що не збирається.

— Не хочу прізвища змінювати, — жартує Марина. — Якщо вже виходити заміж, то за Ющенка!

×