Близько 10 тис. кактусів зібрав 41-річний Олександр Гавриленко з Черкас. Займається ними 20 років.
Олександр зустрічає біля зупинки "Госпіталь" на околиці Черкас. Поверх светра — робоча куртка. Його будинок огороджений високим парканом. У дворі — сухий бур'ян, необрізані дерева. Посередині — невелика теплиця з кактусами. По її скляних стінах тарабанить дощ. Усередині всі столи та полиці заставлені горщиками та коробками з рослинами. На мотузках біля буржуйки сушаться гриби.
— Першу партію насіння кактусів виписав за 40 доларів із США. На початку 1990-х це були великі гроші, — Олександр веде в кінець теплиці. — Майже все тут виростив із насіння. 10 років не можу його зібрати з ферокактуса ширококолючкового, — показує рослину з великими зігнутими колючками. — Купив років 20 тому маленьким сіянчиком. Заквіт після 10 років. Цвіте пізно, коли вже холодно — немає сонця і пилок не визріває. Якби мене попросили продати його, то віддав би лише за страшної скрути й не менше, ніж за 3–5 тисяч гривень. Це — один із моїх улюбленців.
Маю кактус Пійот — культову рослину індіанців. Хто читав Карлоса Кастанеду знає, що вони його їли, потім мали галюцинації. Він лисий, як помідор. На кактус не схожий. У черкаській психлікарні люди пробували. Кажуть — можна з'їхати з глузду. У Росії ці кактуси заборонені. Тримаю як колекційні.
За фахом Олександр — електрик. Грає на корпоративах і весіллях. Кактуси приносять родині додатковий дохід.
— У Черкасах люди рідко погоджуються віддавати за кактус 400–500 гривень. Простіше продавати в інтернеті чи на виставках. Буває, їду на виставку, щоб заробити, а приїжджаю без грошей, але з новими кактусами. Дружині це не дуже подобається. Катя не любить, коли рослини є в будинку. Бо горшки, земля.
Іноді несу на базар. Беруть на подарунок. У кактусоводів є забобони, як у всіх на базарі — щоб перший кактус купив чоловік, а не жінка.
Найдорожчі кактуси — це новинки. Купив недавно відкритий мексиканський Ацтекіум вальдесі. Мацюпунький, діаметром 1,5 сантиметра, а обійшовся у 800 гривень. Він незвичайний. Формою стебла нагадує автомобільну покришку. Ацтекіуми — елітні рослини. Їх хочуть мати всі. Я купив у колеги з Харкова.
У деяких горщиках на столі туляться по дві рослини. Колючками впиваються одна в одного.
— Кактуси не ворогують. Можуть колоти колючками один одного. Поливаю раз у п'ять–десять днів. А то й через дві неділі. Земля має просохнути повністю, тільки тоді даю воду. Пропадали більш дешеві сорти. Першим пропав Ехінопсис. Такі в бабусь на вікнах стоять. Почав гнити. Я його зрізав, голову посадив у землю і полив. Він там догнив. Коли зрізуємо, черенок кактуса треба підсушувати мінімум тиждень.
Іноді з ними говорю, роблю компліменти: який ти колючий, який блакитний, яка в тебе квітка гарна. Тоді наче краще ростуть. Із братом колись сіли й почали грати на гітарах. Думаю, кактусам сподобалося.
3 
1
Коментарі