— Тут я можу проявити фізичні можливості, витривалість і психологічну стійкість. Усе те, що я набувала роками в горах, зробило мене непоганим солдатом, — каже альпіністка 33-річна Ірина ГАЛАЙ. Вона стала першою українкою, яка піднялася на Еверест — найвищу вершину світу. Торік підкорила Чогорі — найскладнішу гору на Землі, яку ще називають К2. Зараз Ірина служить у територіальній обороні в Мукачевому на Закарпатті.
— Ще 2014-го хотіла захищати країну, — розповідає. — Поїхала у військкомат. Але сказали, що насамперед беруть військових із досвідом. Вирішила, якщо, не дай Бог, буде загроза на території України, я піду у військо боронити свою державу.
Звістка про початок повномасштабної війни Росії проти України застала жінку в Києві, де вона жила останні 15 років.
— Одразу пішла у столичний військкомат. Але там сказали, що спочатку маю звернутися за місцем прописки. Поїхала в Мукачеве. Вже на місці мене відправили в тероборону. Пояснили, що спочатку треба пройти місячне навчання. Це правильно. Хоч навчалася в Київському авіаційному університеті й закінчила там військову кафедру, підготовка не завадить. Уже два тижні тренуюся, вчуся воювати, звикаю до зброї. Це не складно. До того ж Закарпаття є чи не єдиним тиловим регіоном, де можна спокійно підготуватися. Зараз наші місцеві воїни воюють на передовій. Не знаю, чи дійде черга до мене. Якщо це станеться, то буду готова.
— Жінок у теробороні небагато, побратими ставляться добре, — продовжує. — Чоловіки поважають, допомагають, усе пояснюють. Подарували мені п'ять чохлів для пістолета. На службі морально легше, ніж просто сидіти вдома й читати новини. Хоч доводиться цілий день, а деколи й уночі бути на ногах, відчуваю, що зараз саме тут моє місце.
Ірина Галай раніше працювала керівницею відділу маркетингу нафтової компанії "Альянс Ойл Трейдінг". Почала ходити в гори 2013 року. Тоді з колегою побилася об заклад, що підніметься на Казбек. 20 травня 2016-го підкорила Еверест. Готувалася пів року. Щоб піднятися на вершину, витратила $50 тис.
— Багато людей не вірили в мене. У соцмережах писали: "Ти що, здуріла? Не зможеш. Навіть не пробуй". Згодом зрозуміла, що на таке зважати не варто. Маєш слухати лише голос у своїй голові. Підйом на Еверест приніс шалену популярність. Людям сподобалося, що звичайна жінка підкорила вершину. Всі хотіли дізнатися, як же я зуміла. Кілька років запрошували в компанії як мотиваційного спікера. Колеги теж були в шоці. Вони знали Іру-білявку в сукні й на підборах, яка не має нічого спільного з професійним спортом. Спочатку сміялися, потім дивувалися, а пізніше почали поважати й навіть боятися. Продовжувала ходити в гори. До підкорення К2 готувалася два роки. Еверест порівняно з нею — база відпочинку. На першу треба йти, а друга — майже вертикальна. Постійно лізеш. Гори змінили життя. Зрозуміла: офіс — не моє, мушу розвиватися в іншому напрямку. Ніколи не думала, що я творча, бо все життя була математиком. Менше уваги стала приділяти зовнішньому вигляду: хочеться більше натуральності. Не бачу сенсу витрачати великі гроші на речі.
Торік Ірина звільнилася з роботи. Почала проводити екопоходи в Карпати. Стала депутаткою Закарпатської обласної ради. Вона незаміжня. Зустрічається з громадянином Німеччини. Зараз він разом з нею на Закарпатті.
— Вступ до лав тероборони батьки й коханий прийняли, як належне. Вони ж мене відпустили на найнебезпечнішу вершину в світі, тому для них не новий досвід приймати мої пориви душі. Вважаю, що кожен українець має пройти бойову підготовку. Воювати йти необов'язково, але навички потрібні. Мусимо вміти захищати себе, рідних і свою країну, — говорить. — Коханий у всьому мене підтримує. Навіть чути не хоче про повернення в Німеччину. Він піднімає знайомих, щоб допомагали Україні. Робить усе можливе, щоб налагодити постачання гуманітарної допомоги.
"Газету по-українськи" можна передплатити онлайн на сайті Укрпошти за "ковідну тисячу"
8 
35413
Коментарі