27-річна Інна Гуменна із селища Вапнярка Томашпільського району Вінниччини народила трійню — усі дівчата. Це її треті пологи.

Має доньку 10-річну Вікторію від першого шлюбу та 5-річного Дмитра від другого. Із третім чоловіком Іваном, 31 рік, одружені два роки.

— Коли дізналася, що буде трійня і всі дівчатка — проплакала півдня, — розповідає Інна у відділенні патології вагітних Вінницької обласної лікарні ім. Пирогова. Її сюди привезли вночі 11 листопада. До ранку робили кесарів розтин — усі діти лежали ногами донизу.

— Ми з Іваном хотіли хлопчика. У нього від першого шлюбу теж є дочка, 6-річна Настя. Але Бог так добре над нами підшутив. Обично лікарі чоловіків заспокоюють, а тут навпаки — він мене втішав. Вони вже шевелилися, гріх було вбивати. Вагітність переносила тяжко, почався ранній токсикоз. Усі аналізи були погані. Хотіли класти мене на сохранєніє. Лікарі сказали, що це нормально — багато дітей, от вони і тягнуть із мене всі соки. Останні дні взагалі були жахливими, вони вже виросли, всі стали голівками доверху. Так натовкли мені ребра, що я вже не могла терпіти.

Інна, ослаблена та бліда, говорить тихо. Кутається в синій халат і тримається за живіт: ще турбують післяопераційні шви.

— Я сама родом із села Ставки Піщанського району. За першого чоловіка Віталіка вийшла заміж у 16 років. Якраз закінчила дев'ятирічку в селі й поступила вчитися на швею. Провчилася рік, і батьки нас одружили. Віталікові було 17, він якраз в армію мав іти. Мабуть, боявся, щоб мене ніхто не вкрав. Поспішила я заміж. Сама іще дитина була, не розуміла. Розлучилася, бо він почав зраджувати. Мені люди в очі казали, але я не вірила. Коли зрозуміла, що правда, покинула. У нього тепер друга сім'я. Другий чоловік Саша був на шість років старший мене, забрав до себе у Вапнярку. Прожили разом 2,5 року. Саша працював дальнобойщиком. Десь у дорозі застудився, щось із легенями було. Поклали на операцію, то він на операційному столі й помер. Не хотіла більше чоловіків, не думала, що іще заміж вийду. Але через рік сусіди познайомили з Іваном. Він із Вінниці, приїхав у гості до сусіда на день народження. На той час розвівся з жінкою. Працює будівельником.

Немовлята лежать у кувезах. Старша Діана — окремо, вона найбільша — 1800 г. Аліна та Ірина важать по 1,5 кг.

— Я їх спочатку боялася на руки брати, такі маленькі, — каже Інна. — Годую груддю, вони ще кволі, не можуть добре самі ссати. Чмокнуть два рази, і назад в інкубатор ложу. Старша Діанка схожа на батька. Пропонували мені назвати їх Віра, Надія, Любов, але я не захотіла.

×