У Музеї національної архітектури та побуту у столичному Пирогові відгуляли весілля військовий 30-річний Євген МИРИНОВ та його ровесниця тележурналістка Юлія КІРІЄНКО. Разом навчалися у школі. Вдруге зустрілися на Донбасі.

— У сьомому класі я перевелася до іншої школи, — говорить Юлія Кірієнко. — Хоч мешкали у сусідніх будинках, з того часу більше не бачилися. Вдруге зустрілися за 17 років. 15 жовтня 2015‑го поїхала знімати сюжет у Мар'їнку поблизу Донецька. Мала поспілкуватися з кимось із нової бригади. Найговіркішим виявився снайпер окремої 14-ї механізованої бригади Женя Миринов. Майже одразу впізнала його по шраму на щоці. Мав його в школі — у дитинстві грався з ножем і впав на нього. Після розмови роз'їхалися. А у квітні 2016-го, коли Женя повернувся додому, побачилися знову. Через кілька днів почали зустрічатися.

За рік Євген Миринов запропонував коханій одружитися.

— Подали заяву до загсу, за місяць мали розписуватися, — розповідає Юлія. — Через три дні Женя запропонував поїхати з ним на хрестини. Коли приїхали до музею в Пирогові, побачила там наших батьків і друзів. Зрозуміла: їхала на хрестини, а опинилася на власному весіллі. Женя приховав, що у загсі домовився про виїзну церемонію. Коли дізналася про це, спершу запанікувала, бо звикла все заздалегідь планувати. Оговтавшись, була вражена, що коханий взяв усі турботи на себе. Свято допомогли влаштувати волонтери. Вийшло фантастичне весілля зі старовинними українськими традиціями: плетінням вінків, викупом нареченої і народними піснями.

За кілька днів після весілля Євген мав святкувати день народження. Юлія вирішила зробити йому подарунок — купила путівку на двох до Грузії. Ця поїздка стала весільною мандрівкою.

— Зараз мешкаємо у Жені, — говорить жінка. — Після демобілізації він, як і раніше, займається ремонтом мобільних телефонів. А я працюю випусковим редактором на телебаченні. Разом як волонтери продовжуємо допомагати фронту та демобілізованим бійцям.

×