"Чотири роки переслідує відчуття, що не за того заміж вийшла, — пише вінничанка Оксана, 27 років. — Любила Миколу, а він — іншу дівчину. Розповів мені про це, тому розійшлися. У нього з Наталею не склалося. Я почала зустрічатися з Ігорем. За пів року завагітніла, побралися. Чоловіка люблю. Але ще маю почуття до колишнього. Живемо неподалік. При зустрічі відводжу очі. Він досі сам. Якби простила й повернулася до нього, могли бути разом. Жалкую, що через власну гордість позбавила нас щастя".
Листи коментує київський біоенергетик Мирослав Олійник. Дістає з конверта портрет Оксани. У неї русяве волосся до плечей. У лівому вусі — три сережки.
— Хто сказав, що зараз не щасливі? Маєте чоловіка й доньку. Може, здається, що любите його інакше. Але скільки тепла й кохання отримуєте від нього. З Миколою було б інакше. Почуття до іншої жінки спалахували б час від часу. Вас би це злило й ображало. Навряд чи довго витримали б у таких стосунках. Відпустіть коханого й насолоджуйтеся сім'єю, яку створили з Ігорем.
"Коли мені було 9 років, батько привів додому жінку, — розповідає в листі 31-річна Олена з Рівненської області. — Мати поїхала в Італію на заробітки й там зустріла іншого чоловіка. Народила йому сина, про нас забула. Мачуха любила мене, як рідну, бо власних дітей не мала. Два роки тому її не стало. Батьку 64 роки, а заводить жінок удвічі молодших. Минулого місяця був з однією, тепер — з другою. Про нього вже в селі чутки розпускають. Не дозволю, щоб привів додому мою ровесницю. Зараз жінки виходять заміж за старшого, аби відібрати в нього хату".
Вкладає у конверт фото сивого бороданя у вишиванці. У руках тримає бенгальський вогник і пляшку шампанського.
— Марно сподіваєтеся, що батько вас послухається й відмовиться від стосунків з молодими жінками. Одружуватися не планує. Але жіночої ласки потребує. За нерухомість перейматися не варто. Нікого прописувати в оселі не збирається. Житло й земельну ділянку переоформив на вас. Взимку навідається мати. Приїде в село ховати когось зі своїх родичів. Пропонуватиме гроші, захоче побачитися з онуком. Не відштовхуйте, хоч би скільки болю завдала раніше. Дозвольте познайомитися з нащадком. Від грошей не відмовляйтеся. За них зробите ремонт наступного року.
"Сину не щастить на нормальних партнерів у бізнесі, — пише 58-річна Оксана Максимівна із Харківської області. — Його постійно кидають на гроші. Заказав велику партію товару. Вимагали передоплату. Віддав гроші й залишився ні з чим. Хотів заробити 20 тисяч, а попав на 50. Заліз у борги, бере один кредит, щоб погасити другий. У мене склалося враження, що бізнес — це не його. Але він на інших людей працювати не хоче. Почалися залякування від конкурентів. Через те, що не хотів поступитися, викрали у нього авто. Заклав у банку квартиру. Боюся, щоб не лишився з носом".
— Син закриє власну справу до кінця року. Бо піднімуть плату за оренду власники приміщення, в яких тримає два магазини. Перейде на торгівлю онлайн. Виграє, бо замість чотирьох продавців вистачить двох. Заощадить на оренді й заробітній платі. Знайомі спробують втягнути його в чергову аферу. Швидкі заробітки наступного року йому не світять. Як хоче залишитися на плаву, нехай цінує кожну копійку. 2021-й принесе до вашої оселі несподівану радість. Готуйтеся до знайомства з майбутньою невісткою і весілля. Нарешті позбудетеся страху, чого син так довго парубкує.
"Донька Наталія жила в цивільному шлюбі, але стосунки не склалися, — пише 58-річна Ганна Василівна з Полтавської області. — Їй 33 роки. Час створювати сім'ю. Коли зустріне свою долю і стане щасливою? Робота залишиться та сама чи знайде нову?"
Біоенергетик дістає з конверта фото, запалює свічку й обводить нею навколо світлини коротко стриженої брюнетки з нафарбованими віями. У вухах — срібні сережки.
— Хочете онуків, тому й підганяєте доньку із заміжжям. Із зятем уже знайомі. Зараз їхні стосунки нагадують дружбу. Не зоглянетеся, як готуватиметеся до заручин. Вибір доньки навряд чи схвалите. Але житиме з ним довго і щасливо. Первістка народить до 35. Перед тим влаштується на нову роботу. У декреті довго не сидітиме, тому виховання внука візьмете на себе.
"У 62 роки моє життя змінилося, — пише Богдан Миколайович зі Львівської області. — Виховав трьох дітей. Багато працював. Тепер на роботу не беруть, бо втратив слух. Сиджу вдома. Жінка весь час свариться зі мною за будь-яку дрібничку. Якби повернути слух, усе стало б на місце. Старший син живе нормально. Молодший — пиячить, працювати не хоче. Донька розійшлася з чоловіком. Тепер сама з двома дітьми. Коли вдасться впорядкувати життя?"
— Зверніться до лікаря, доки не пізно. Допоможе слуховий апарат. З ним відчуєте себе повноцінним. Повернетеся на колишню роботу. Молодшого сина силоміць із запоїв не витягнете. Закохається по вуха в жінку. Це змусить шукати роботу й обзавестися житлом. На випивку не буде часу. Донька матиме другий шлюб і втретє стане мамою. Їй на долю випаде знайомство наступного року. Заради коханого зважиться на переїзд.
3 
1
Коментарі