24-річний Андрій Якуб"як із міста Яремча та 20-річна Марічка Гаврилюк із села Космач на Івано-Франківщині чотири дні святкували своє весілля. На нього запросили 300 гостей.
— Це ще невелике, — каже сусідка Гаврилюків, 32-річна Оксана Дзвінчук. — Гуцули вірять: чим більше весілля, тим міцніша сім"я.
Гуляти почали у п"ятницю. Молодь збирається у Гаврилюків прикрашати весільне деревце. У суботу об 11.00 до хати сходяться гості у гуцульському вбранні. На подвір"ї пахне копченим м"ясом. 50-річна Ганна Варцаб"юк на столі за будинком нарізає домашню ковбасу, шинку.
— У нас буде 22 страви, — розповідає господиня. — Ліниві голубці, холодець, печені кури, відбивні, зрази, солодке. Тільки котлет насмажили дві 40-літрові виварки. Щоб на все м"яса хватило, ґазди зарізали свиню і телятко.
Дружки допомагають нареченій одягнутися у весільний стрій. Вона вбирається у довгу сорочку із жовтогарячою вишивкою по швах. Підперізується крайкою (тканий пояс. — "ГПУ"). На шию чіпляє старовинні зґарди (прикраса у формі хреста. — "ГПУ") із бісеру та кольорові коралі. На ноги — червоні капчури, це тонкі вовняні шкарпетки — та постоли з телячої шкіри.
Мати нареченої Ганна Федорівна, 44 роки, чіпляє на голову доньки весільний вінок. Він зроблений зі сріблястого та золотистого "дощику", різнокольорових намистинок та бісеру. По центру — три срібні монети.
— Такий роблять місцеві майстрині. Вінок прикріплюють міцно, щоб не впав. Якщо впаде, значить, наречена втратила цноту до весілля, — говорить Ганна Федорівна.
Марія просить благословення у батьків, кланяється їм і цілує калачі з сіллю.
Випили 150 літрів горілки
До церкви йдуть півгодини. Там уже чекає молодий зі своїми гостями. На Андрієві вишита сорочка, білі сукняні штани-холошні з вишивкою внизу. На голові чорна каракулева шапка-джумиря з вінчальним віночком. У руках — латунний топірець.
— Костюм мусив брати напрокат у Космачі, — пояснює наречений. — За кожну річ окремо платив по 50 гривень.
Марія витирає з Андрієвого обличчя піт і прив"язує йому до правого зап"ястя сирний калачик, прикрашений бісером.
— То для багатства, — цілує нареченого в губи.
Молодята познайомилися півтора року тому у Львові під час навчання в університеті безпеки життєдіяльності.
— Хочемо 10 дітей, — каже Марійка. — Ще не вирішили точно, де будемо жити. Може, в Яремчі. Андрій там уже працює в МНС, а я третій курс закінчила. Буду переводитися на заочне.
Після вінчання дорогу Андрієві заступає двоюрідний брат молодої Юрій, 19 років.
— Доки не даш викупа, не получиш своєї Марійки, — каже.
Андрій кидає на стіл 700 грн різними купюрами.
— Йо, то справжній гуцул! — схвально вигукують гості.
Молодята їдуть фотографуватися. Гостей запрошують на 23.00. Зустрічають біля шалаша. Молоді збирають подарунки. Гуляють до шостої ранку. Наступного дня по обіді гості збираються на так зване повесілля, а в понеділок — на похмілку.
— Сусіди та друзі дарували по 150–200 гривень із людини, — говорить Андрій. — Родичі давали трохи більше. За чотири дні випили 150 літрів горілки.
5 
1
Коментарі
3