19-річна Катя Гіглава — піджейка, танцює для публіки у нічних клубах на барній стійці, біля жердини чи у клітці. Зустрічаємося з нею на майдані Незалежності. Тут, у магазині "Тейлі Вейл", вона підробляє — рекламує одяг у вітрині. Катя у короткій спідниці з металевим поясом та майці з глибоким декольте. На довгих ногах — "сіточки" та шкіряні туфлі на пласкій підошві. На обличчі — яскравий макіяж.
Катя робить кілька рухів у вітрині. Бородань із рюкзачком за спиною заворожено зупиняється. Дівчина усміхається йому й махає рукою з довжелезними, пофарбованими у темно-зелений колір, нігтями.
— Жива реклама — це вигідно, — каже "ГПУ" директор "Тейлі Вейл" Леся Петрачек, 30 років. — Іноді беремо моделей у агентстві. Платимо 40–50 гривень за півгодини.
Катя йде в роздягальню. Звідти виходить у чорному гольфику. Йдемо у "Швидко". Вона замовляє печену картоплю, "шубу" та пляшку кока-коли. Розповідає, що родом із Сміли на Черкащині. У Києві знімає кімнату разом із подругою. Кожна платить по $100. Два тижні як відкрила власну школу спортивного танцю.
— Я танцюю з чотирьох років, — розповідає. — Спочатку займалася бальними танцями, потім — спортивними. Ми брали перші місця на чемпіонатах України.
У модельному бізнесі працює також двоюрідна сестра Каті — Вікторія. За освітою вона лінгвіст, знає шість європейських мов. У школі так добре говорила англійською, що американці запросили її до Лос-Анджелеса. Віка залишилася у США, вийшла заміж за американця Рудіка. Повернулася до Києва з чотирирічним сином Лоуренсом і відкрила салон "Америкен Б"юті".
Проститутки одягають ліфчик, коротеньку спідничку й ботфорти на шпильках
Батько Катерини — Анатолій Гіглавий — колишній футболіст, грав за черкаський "Локомотив". Зараз — будівельник у Москві. Щороку платить $800 за її навчання у Київському інституті культури.
— Але танцювати там по-справжньому не вчать, — зізнається вона. — Підтанцьовками на концертах ректора студенти собі сесії складають. Я виступала на його прощальному концерті. Гадаєте, Поплавський пішов зі сцени? Ні! — виголошує драматично. — Михайло Михайлович їздить по областях, заробляє гроші.
Каже, що піджейкою стала випадково.
— Піджеїв беруть парами. Ніяк не могла знайти високу худу дівчину з невеликими грудьми. Вмовила однокурсницю Катю. Ми замовили шість костюмів, розшитих стразами, і пішли по дешевих нічних клубах найматися. Нас не брали. Тоді набралися нахабності й подалися в клуб "112". Узяли, — здивовано піднімає брови. — Виходили танцювати тричі по 10 хвилин, щоразу міняли костюми. За ніч платили по 30 доларів. Це хороша ціна. Найкрутіші піджеї отримують 45.
Але я хотіла танцювати у клубі "Фаберже". Там зірки тусуються. Я зробила хитро: дорого одяглася, почепила прикраси і пішла туди, наче багата клієнтка. А тоді станцювала. Директор, Аня, одразу запросила мене піджеєм.
У новий клуб Катерину взяли саму, без напарниці. Дівчата посварилися. Згодом вона влаштувалася до гей-клубу "Помада".
— Туди стільки зірок ходить! І Залевський, і Катя Чілі, і Надя Грановська з "ВІА-Гри". Знімала кліп Тіна Кароль. Але до мене почала одна дівчина чіплятись. Я втекла зі сцени, охорона повернула мене на місце. Я ж на роботі!
Гроші у білизну всовують?
— Піджеї не повії — нам гроші кладуть у взуття чи рукавички. Буває, по 200 гривень. Проститутки одягають ліфчик, коротеньку спідничку й ботфорти на шпильках. Я так ніколи не роблю. Якось один чоловік дивився на мене цілу ніч. Я відтанцювала й пішла. Піджейки не мають права після роботи залишатись у клубі. Він вискочив і запросив мене у "Містер Снек". Ми цілу ніч говорили. Коли дізнався, що я студентка, замовив 15 сендвічів і запакував із собою. Я ці бутерброди потім розігрівала в мікрохвильовці, їла цілий тиждень. Він дзвонив — але я не відповіла. Злякалася.
2 
1
Коментарі