— Ви не лякайтесь — я зараз свисну пару разів, і всі птахи злетяться, — каже 80-річний Георгій Петренко з Кіровограда. Він п'ять років поспіль підгодовує синиць і горобців неподалік свого будинку в Ленінському районі міста. Вдома меле горіхи й крупу, нарізає сало. Двічі на день приносить корм у яблуневий сад між школою й обласним інтернатом.
Від п'ятиповерхівки, в якій має квартиру Георгій Михайлович, до саду — 60 м. Дорогою чоловік свистить спершу у манок — спеціальний мисливський свисток, потім — губами. На деревах з'являються пташки. Каже, що вони злітаються зі всього мікрорайону Новомиколаївка. Георгій Петренко протирає ганчіркою пласку дерев'яну годівницю.
— Треба, щоб по-людськи було, — чоловік набирає з кулька жменю волоських горіхів і насипає на дошку. За декілька метрів від неї кидає на протоптану доріжку крихти хліба для горобців.
— Це відволікаючий маневр. Бо якщо їм не дати їсти, то виженуть синичок. Можуть їх і в голову клювати. А так — ці літають тут, ті — там. Ідилія, — говорить Георгій Михайлович. — Горіхи — це на перше. На друге йде асорті — соняшникове насіння, порізане гарбузове насіння, просіяна дрібна крупа.
Синиці прилітають, хапають корм. Відлітають на гілку і їдять там.
— От горобці більш наглі — сідають у годівницю і пасуться тут же. Так і ворони. Навіть не реагує на тебе, поки не зженеш, — додає Георгій Михайлович.
Він народився у Кіровограді. Після армії й навчання на слюсаря поїхав до Сибіру на заробітки. Прокладав труби нафтопроводів. Прожив там 20 років.
— Птахів полюбив, коли бурили скважини в болотах. Мороз був 50–60 градусів. Ми ж розбурили — всьо знищили навколо — траву, дерева. Ніхто про природу не дбав. І оце глянеш на птахів, які по деревах сидять. А вони бідні трясуться. Їсти нема де взяти. Тоді я й підкидав їм кусок хліба чи сала.
Георгій Петренко працював слюсарем на Кіровоградському ремонтному заводі. З дружиною Зінаїдою Іванівною виховали двох синів. Мають двох онучок та п'ятеро правнуків.
— Правнучки в мене проворні, як ті пташки. Все їм цікаво і всюди лізуть, — говорить чоловік. — Жаль тільки, що діти з онуками живуть в іншому місті. З ними в кіно люблю сходити чи на футбол на "Зірку"(місцева футбольна команда. — ГПУ). Я за неї вболіваю з дитинства.
Дістає з кишені жовту картку — абонемент, що дозволяє відвідувати матчі клубу безплатно. На ньому фото Георгія Петренка й напис "ветеран-уболівальник".
— У нас є компанія таких, як я — під 80. Ми історію "Зірки" краще за директора клубу знаємо, — каже Георгій Михайлович. — У нас на стадіоні свої місця є. Їх ніхто не сміє займати.
Літрову банку насіння з'їдають менш ніж за годину
— Парламент — це своєрідна годівничка для депутатів. Вирішив зробити таку і для пташок, — каже столичний бізнесмен 35-річний В'ячеслав Васильєв. На початку лютого змайстрував годівничку для пташок у вигляді будівлі Верховної Ради. Назвав її "Хліба й видовищ".
Годівничка В'ячеслава висить на балконі його квартири на столичній Русанівській набережній.
— Зробив її за три години, — розповідає В'ячеслав. — Вирізав деталі з картону і з'єднав їх клеєм. Тільки повісив, зразу ж налетіли синички. Хапали насінину чи крихту хліба і тікали. За кілька хвилин прилетіла синиця, набагато більша за інших. Усілася і швидко почала клювати насіння. У перервах дзьобом ловила краплинки дощу й запивала. Коли інші намагалися дістати собі їжу, вона їх відганяла, широко розкриваючи крила. Нагадала мені наших можновладців. Вони купують собі великі машини й будинки, щоб здаватися більшими. Кілька разів намагався ту синичку відігнати. Але не полетіла, доки не наїлася.
В'ячеслав годує пташок двічі на день.
— Літрову банку насіння з'їдають менш ніж за годину, — говорить він. — Друзі часто приходять подивитися на пташок. Якось один сказав: "Добре, що вона на балконі висить. Якби на вулиці, люди одразу спалили б".














Коментарі