У театрі "Постскриптум" працюють люди, які вийшли з місць позбавлення волі. Жоден із них не має акторської освіти, проте колектив досить популярний. І не тільки на зонах, де грає безкоштовно, а й у міських будинках культури. Зараз "P.S.", якому вже три роки, виступає з новим спектаклем — "Євангеліє від каторжанина".
Трупа не має бази, тому репетиції проводить у християнській церкві "Перемога", що на Татарці в Києві. Це — офіс благодійного фонду "Мир".
Довгий коридор обклеєний плакатами релігійного змісту. Художній керівник і директор "P.S." Володимир Сокіл, 33 роки, запрошує до кабінету. З меблів — два червоних м"яких крісла, багато складених один в один пластикових стільців і стіл.
— На наші спектаклі іноді приходять, як в зоопарк, — господар сідає в широке крісло. — Бо не розуміють, що в тюрмі — ті самі люди. Але там підлість не приховаєш. Украдеш у співкамерника — ти "криса". Суду чекати не будуть, просто руки поламають, та й усе!
Фонд "Мир" заснували колишні засуджені. Він допомагає тим, хто виходить на волю, з роботою, житлом, поновленням документів.
Його дружина померла у 27 років, він лишився
з двома дітьми
— Учора говорив із хлопцем, — розказує Володимир, — який звільнився з харківської колонії. В тюрмі йому на дорогу дали 2 гривні 50 копійок. Купив у магазині батон і пакет молока, а далі — хоч пішки йди до рідного Львова. Я наслухався багато історій. Засуджені рідко ходять до священика чи психіатра.
Володимир каже, що в усіх спектаклях їхнього театру звучать написані ним пісні. На три теми: дружба, взаємини між чоловіком і жінкою та стосунки з матір"ю.
— У нас грає Валентин Бугайов. Йому 48. Вісімнадцять із них він просидів у в"язниці, двадцять — коловся. Грабував, продавав героїн, крав. Його дружина померла у 27 років. Він лишився з двома дітьми. Синові тоді був рік, а доньці — шість. Валік поклявся на могилі коханої, що кине наркотики і більше не сяде. Але не зміг перебороти себе.
Одного разу "вколовся", сидить, йому добре. І раптом чує в кімнаті шурхіт: шестирічний син витягує з пачки цигарку. Для Валентина це був переломний момент. Він вжахнувся думки, що малий стане таким, як він.
Зараз Бугайов кинув наркотики. Їздить по зонах з нашим театром і переконує засуджених, що життя після ув"язнення може бути повноцінним. У "Євангелії від каторжанина" є момент, де герой, якого грає Валентин, пише листа матері. За сюжетом він поїхав з дому ще підлітком. І ось тепер, під час своєї четвертої "ходки" в колонії суворого режиму, звертається до неньки. Коли я запропонував Валіку цю роль, стався неймовірний збіг обставин, — аж сплескує в долоні Сокіл. — Його старенька мама почала з розуму виживати і загубилася. Йому цю страшну новину повідомили якраз перед спектаклем, по телефону. З того часу Валік завжди плаче, коли проказує монолог. Щоразу переживає його, як особисту драму. На щастя, матір одразу знайшли, тепер вона мешкає під Полтавою, у рідного брата.
Тексти спектаклів "Постскриптуму" віршовані. І скрізь — тюремний жаргон.
— Але без матюків, — запевняє Володимир. — А сленг зони цікавий майже всім. А ще у нас є "фішка", — він гордо мружиться. — Ми використовуємо в спектаклях живих собак. А хочете, я вам покажу дещо цікаве?
Не чекаючи відповіді, йде у сусідню кімнату. Там — комп"ютер. Показує знімки зі спектаклю "Євангеліє від каторжанина". Зокрема момент, коли головного героя вбивають, і він помирає на руках у друга.
Думали, що приїхали з тюрми, і будуть агітувати за Януковича
— Про Валіка говорили, що горбатого могила виправить, — каже Володимир, повертаючись до першого кабінету. — А виправила сцена. У нашому колективі 28 чоловік. Учора грабували, а сьогодні мають сім"ї і грають у театрі. Поза ним працюють у різних місцях, нормально заробляють.
Володимир пригадує, як під час помаранчевої революції "P.S." грав у Тернополі в театрі драми імені Шевченка. На площі стояли активісти з плакатами: "Ющенко. Так!".
— Коли почули, що приїздить театр, в якому грають зеки, — сміється Сокіл, — такий ґвалт зчинили! Рвали афіші. Думали, що приїхали з тюрми, і будуть агітувати за Януковича. Нам кращої реклами годі було й бажати. Аншлаг був! Таємно поприходили з прокуратури, із СБУ. А наприкінці такий собі "браток" піднімається на сцену... Я думаю: "Ну все, йде бити, треба захищатися". Чувак лізе в кишеню... Зал завмирає. Бере мене за руку, витягає жменю пшениці й сипле мені в долоню. Прийняв, значить, за свого.
Перший строк Володимир отримав у 13 років. До 25-ти — займався бандитизмом у країнах Європи, яких саме — не уточнює. Але потім "зав"язав", і тепер допомагає іншим.
— Он Лесь у нас є. Він відсидів п"ять з половиною років, — продовжує Сокіл. — А його дружина — три. Наркоманкою була. Тепер вона юрист, а він — соціальний працівник. Відкрили техстанцію, встановлюють газове обладнання. Раніше часто грали у нас. Але вже давненько не бачив їх. Мабуть, чекають на поповнення в сім"ї.
Дружину Володимира звати Тетяна, їй 27 років.
— Я побачив її десять років тому, і зрозумів, що то — моя жінка. Почали зустрічатися, але їй щось не сподобалось... Я перестав дзвонити. Однак через два місяці таки зіграли весілля. Зараз у нас п"ятеро дітей. Тетяна — маленька, і страшенно красива. Всі думають, що старша дочка, — задоволено потирає руки Сокіл. — Один пацан повертався із зони, приїхав до мене і питає: "Ну, і де мати, — широкими рухами показує вдавану товсту жіночу фігуру, — твоїх п"ятьох дітей?".
— Он вона сидить, — відповідаю.
Він не міг повірити, що Таня народила п"ятеро дітей, а сама — як дівчинка.
Коментарі