82-річна баба Ганна живе у військовому містечку на околиці Броварів. Колись тут було летовище. У 40-х німці побудували чотири двоповерхові будинки. А нещодавно броварську військову частину розформували.
Ганна Бондарчук мешкає із сином, 47-річним Олександром, у квартирі на першому поверсі. Дзвінка немає, вхідні двері не замикає. Тут три великі кімнати й маленький коридорчик. Вхід до бабиної кухні неначе гранатою розірвало. Через дірки у стінах видно дранку. Внутрішні двері в колишній комуналці погризені сусідськими собаками.
— Заходьте, мілєнькіє мої, подивіться, як я живу, — радісно зустрічає нас бабуся в теплій спідниці та светрі. Показує кухню, в якій чомусь стоїть унітаз.
— Сральня і їдальня в одному приміщенні, — сміється пенсіонерка.
Ванна тут-таки в кухні, заповнена різним старечим скарбом. Унітаз, газова плита і кухонний стіл — все разом.
— Щоб сходити в туалет, завішую кухонні двері оцією ганчіркою, — показує на старе простирадло в квіточки, що висить на цвяху в кутку.
А от у трьох кімнатках баби Ганни досить затишно. Радянські меблі, великий жовтий приймач "Жигулі", швейна машинка "Госшвеймашина", 1938 року випуску. На серванті стоїть гіпсовий бюст Леніна.
— Хороший мій, ну, що скажеш? — лагідно гладить вона лису голову вождя пролетаріату.
У книжковій шафі — велика фотографія вродливого молодого чоловіка.
— А це мій Пилип, 17 років як помер, — легко зітхнула.
У квартирі холодно, опалення в будинку немає, а кочегарка не працює.
Сральня і їдальня в одному приміщенні, — сміється пенсіонерка
Ходить господиня у домашніх хутряних капцях. Доки роздивлялися її "раритети", вона зникла в сусідній кімнаті. Вийшла звідти зовсім іншою — сиве довге волосся забране в "ракушку" й закріплене чорно-золотою заколкою-"крабиком". Хутко поставила на стіл чорний хліб, шпроти, кабачкову ікру, солоні помідори, дістала 0,75-літрову солдатську фляжку горілки.
Ми випили.
— Свіжого хліба немає. Послала сина зранку, досі не повернувся. Він не працює, я його годую, — поскаржилася.
Після чарки Ганна Олексіївна пригадала, що пішла на фронт у 17 років, служила в авіаційному батальйоні. З чоловіком розписалися в радянському посольстві в Бухаресті.
— Старшу доньку, Галину, ми "привезли" з війни, — розповіла. — А друга, Наталія, народилася в Києві. Обидві вже на пенсії. Де тільки ми не мешкали — навіть у переробленій на квартиру кузні.
Раніше вона жила з сім"єю неподалік у приватному секторі. Сюди перебралася 10 років тому. Ганна Олексіївна підрахувала, що відремонтувати її житло можна за 14 тис. грн. Досі шукає спонсорів.
— Прочитала в газеті, що Шипчик (як з"ясувалося — журналіст В"ячеслав Піховшек) купує краватки за 400 доларів. Може, піти до нього попросити грошей? — міркує вона.
У Броварах є модний клуб, у якому відпочивають відомі політики. Їздять на конях, стріляють з рушниць. Якось баба Ганна вдягла картатий костюм, узяла торбинку і пішла до того клубу. Ходила між людей, питала:
— Де тут спонсори?
Розказала про свої біди колишньому президентові Леонідові Кравчуку, що вправлявся у стрільбі з автомата.
Їй налили коньяку, нагодували пловом, і баба Ганна пішла додому.
2 
1
Коментарі