Сестри Ганна Лиходій та Марія Киричок із села Пекарів Сосницького району Чернігівщини ніколи не святкували днів народження.

— Нам мати ніколи не казала, якого числа ми народилися, — розповідає 93-річна Ганна Симанівна. За ім"ям батька сестер у селі називають "Симановими дівчатами". — Справлять іменини в нашій сім"ї не було заведено, ніхто ніколи не поздоровляв із днем народження. Пізніше прийшли люди із сільради попитати, які дати вказати в документах. Ми довго думали, але так і не згадали.

У Сосниці відшукали документи: Ганна з"явилася на світ 1915 року, Марія — 1921-го. У паспортах день і місяць записали навмання.

— Пам"ятаю, коли народилася Марія, була зима, саме ткали, — згадує Ганна. — Ото й кажу: записуйте середній місяць зими.

Сестри ведуть до хати. Розпитують, як звати, звідки.

— Коли будуть у вас діти, то Свєтами їх називайте — так красіво. А нас так некрасіво звать: Ганька і Манька, — регочуть. — Сина не треба вам, дочку краще. Назвете Тоньою або Вальою.

Речі в кімнаті акуратно складені, ніби їх ніхто не чіпає. На стінах портрети в рушниках. Поряд три кольорові плакати сім"ї Віктора Ющенка з передвиборної президентської кампанії 2004 року.

— Ой, як ми Ющенків любимо! Їсти сідаємо й Катерину запрошуємо до свого столу, — Ганна гладить пальцями обличчя першої леді.

— Я про них люблю читать у газетах, — каже Марія, дістаючи зі скрині цукерки та пряники. Пригощає. — Читать умію, бо три класи кінчала. Ото небога привезе нам із Сосниці газети, беру — і все вслух. А Ганна слухає. Вона букви-то знає, та до кучі не складе. Якщо хтось інший читає, вона не встигає уловлювать і понімать. Я ж помаленьку читаю.

Хороших ухажорів не було, а сміття різного — чоловік десять упадали

Живуть без телевізора й радіо.

— Нам і годинник як чокає, то вже голові заважає, — каже Ганна Симанівна.

Сестри тримають курей, мають дві сотки городу.

— Надіялися одну сотку садить, а орач приїхав рано, як ми ще спали. Виходимо — дві сотки виорані! — сплескують руками.

Говорять, удвох їм весело.

— А змолоду такого пережили! Нас розкулачували, відібрали тоді в сім"ї із восьми чоловік коней, збрую, корів, овечок, свиней, свиноматку. Ще й хата згоріла. Ой, не хочеться й нюхать тодішнього життя.

— Ганна заміж ходила. Років шість у чоловіка пожила, а тоді не нужна стала. Я її й забрала до себе, — розказує Марія Симанівна. Відтоді жінки живуть разом 60 років. — По молодості і по квартирах жили років десять, а тепер — тут ось. А я не ходила заміж. Хороших ухажорів не було, а сміття різного — чоловік десять упадали. Та нащо мені такі, які не наравляться? Як мені з ними цілуватися було? Один-то ухажор мені подобався, але він із війни не вернувся. А у вас є ухажор? — допитується.

У Ганни Лиходій було двоє дітей. Донька Катерина померла в 4 роки, син Іван виїхав до Криму. Ганна Симанівна називає сина Олексієм.

— Та Іван він. Олексієм чоловіка твого звали, — виправляє сестру Марія.

— Точно! Я вже забула. Де Іван зараз — не знаю. Може, вже й помер, давно не було його тут. Чоловік мій від старості помер, і всі рідні сестри та брати теж повмирали.

Марія Симанівна хвалиться золотими сережками у формі кілець.

— Понаравились такі, купила. Колись срібні більше подобалися. Багато їх у мене колись було.

Сестри проводять на вулицю, дають торбу з гостинцями на дорогу. Просять написати їм листа.

1915, 15 липня — Ганна Киричок народилася в с. Пекарів Сосницького р-ну на Чернігівщині

1921, 15 лютого — Марія Киричок з"явилася на світ у с. Пекарів Сосницького району на Чернігівщині

1933 — Ганна одружилася з односельцем Олексієм Лиходієм

1935 — народила доньку Катерину, за чотири роки дівчинка померла

1937 — народила сина Івана

1948 — Ганна пішла жити до сестри

×