Я натрапила в Інтернеті на жахливу історію. Працівники однієї установи міста Гельсінкі виявили, що їхній співробітник, тихий чоловік похилого віку, сидить за робочим столом мертвий. Він помер над паперами, стискаючи в одній руці олівець, іншу тримаючи на калькуляторі. Два дні повз його робоче місце проходили люди, сиділи за сусідніми столами, жували канапки — і не помічали, що трапилося.
Відомо, як трепетно оберігають свій "приватний простір" західні люди. Часто це переростає в абсолютну байдужість до всього, що коїться навколо. Тільки б ніхто не ступав на твою територію, не займав твоєї самотності. З огляду на це історія з мертвим фінським клерком не така вже й унікальна. Адже фіни — народ повільний і мовчазний. Вони схильні до самотності й самозосередженості. Чого не скажеш про нас. У нас ніде не дадуть побути самому. Наприклад, у потязі: нав"язуватимуть найінтимніші життєві історії, вплутуватимуть у родинні інтриги. Розкладуть варені яйця і смердючі шкарпетки на вашій полиці.
Поки та спала, справив на неї малу нужду
Якось я стала свідком істеричного припадку одеситки, викликаного якраз смердючими шкарпетками напівнепритомного від алкоголю дядька із західноукраїнського села. Вночі, прийшовши до тями, дядько помстився істеричці: поки та спала, справив на неї малу нужду.
Моя подруга їхала в одному купе з дідком. Той докладно розповів про свій нелегкий життєвий шлях, а потім раптом почав демонструвати статеві органи.
Інший мій знайомий цілу ніч слухав калатання скляного ока у склянці з горілкою, поки їхній власник хропів на сусідній полиці.
У нас неможливо померти непомічено. Ба більше: у нас можуть просто не дати спокійно померти.
2 
1
Коментарі