60-річний киянин Євген Антощук учить запам"ятовувати довгі числа. Він проводить тренінги для дітей і дорослих. За сім уроків бере 500 грн.
У п"ятницю на заняття Євгена Антощука до однієї з київських шкіл прийшло троє людей. 40-річна Людмила Миколаївна тиждень відвідує тренінги. Із собою приводить 12-річного сина Андрія.
— Колеги водили своїх дітей. Розповіли, що ті почали краще вчитися. Мій Андрій навчається на 6–7 балів. Я хочу, щоб він отримував вищі оцінки. Раніше дитину не можна було змусити до усних предметів. А нині він сам відкриває підручник із географії.
На початку уроку Євген Всеволодович каже запам"ятати 15 не зв"язаних між собою слів. За хвилину просить їх повторити. Учні навмання переказують до семи. Антощук радіє. Він має сиві вуса, рудуваті на кінчиках. Не вимовляє звуку "р".
— Не треба завчати слова, — повчає він. — Лише уявляйте, про що йдеться. Математичні формули потрібно собі уявляти.
Крейдою пише на дошці число "пі" — трійку з 25 цифрами після коми.
— Уявіть, що 3 — це верблюд, 1 — Буратіно, 4 — стілець, а 8 — сніговик, — розтлумачує. — Цифри мають спілкуватися одна з одною. Верблюд везе Буратіно, той тягне за собою стілець. Тут сніговик іде їм назустріч, — усміхається Євген Всеволодович.
Уявляти інформацію чоловік навчився 18 років тому.
Колишня дружина переїхала до Америки
— Доти я 20 років працював з електронікою на заводі "Арсенал". Заробляв мало, 600 рублів на місяць, — пояснює. — Товариш розповів про москвича Ігоря Матюгіна, який придумав вправи для пам"яті. Я звільнився й поїхав до нього. Коли повернувся до Києва, відкрив філію його центру "Ейдос". За три роки центр закрився. Відтоді я на вільних хлібах.
Євген Антощук навчив "уявляти" понад 3,5 тис. людей. Каже, що немає професій, де не можна уявляти. Серед його учнів було кілька бізнесменів.
Питаю, чи навчав він політиків.
— До мене приходять лише розумні люди, — віджартовується. — Я хотів видати книжку про запам"ятовування. Звернувся по допомогу до родичів одного з народних депутатів. Вони заявили, що навіть не переказуватимуть моє прохання.
Чоловік згадує свої перші тренінги.
— В одній із київських шкіл зібрав двієчників. У двох класах після десяти тренінгів 27 учнів із 30 отримали золоті медалі, — пишається він.
Каже, з власних дітей Євген Всеволодович теж зробив успішних людей. Його 35-річний син Дмитро — менеджер, працює в комп"ютерній фірмі в Києві. З його матір"ю, філологом Тетяною, Антощук жив десять років. А тоді подружжя розлучилося.
— Я часто їздив у командировки. Дружина перестала мені довіряти, — ділиться він. — Та й Тетяна була надто творчою людиною. Тусовки з письменниками, художниками її цікавили більше, ніж сім"я. Я пішов від неї до своїх батьків. Син Дмитро залишився з матір"ю. Шість років тому колишня дружина переїхала до Америки. Здається, вийшла там заміж. Чим займається, не знаю.
25 років Євген Всеволодович живе з музиканткою Жанною Олександрівною, старшою на рік. Її донька від першого шлюбу 35-річна Наталя викладає в Київській консерваторії. Вісім місяців тому народила дівчинку Дарію. Родина Наталії, її матір і Євген Всеволодович разом мешкають у Києві на Оболоні у трикімнатній квартирі.
— Зять не хоче, аби я його навчив уявляти, — скаржиться чоловік. — Каже, що йому ніколи. Він військовий.
1947, 2 липня — Євген Антощук народився в м. Іжевську в Росії в родині головного архітектора міста та інженерки
1956 — переїхали до Києва
1967 — закінчив технікум радіоелектроніки, вчився на радиста
З 1970 — працює на заводі "Арсенал", вступив до Київського політехнічного інституту
1972 — одружився з філологом Тетяною
1973 — народився син Дмитро
1983 — одружився з музиканткою Жанною
1990 — звільнився із заводу; у Москві закінчив курси Ігоря Матюгіна
2007 — народилася онука Дарія
3 
1
Коментарі