18 липня Євгенові Євтушенку виповнилося 75 років. Його поетичні вечори в московському Політехнічному інституті стали символом "хрущовської відлиги".

Євтушенко видав 11 збірок, романи "Ягідні місця" та "Не вмирай раніше смерті", дві повісті. Їх переклали 72 мовами світу. На музику поклали вірші: "А снег идет", "Хотят ли русские войны", "Со мною вот что происходит", "Вальс о вальсе". Має зо 20 літературних премій, зокрема Державну СРСР 1984 року за поему "Мама і нейтронна бомба".

Євтушенко народився в Москві. Під час Другої світової його родину евакуювали до родичів на станцію Зима Іркутської області. Мати була музикантом, батько — геологом на прізвище Гангус.

— Мене цим прізвищем дражнили, — згадує Євген Євтушенко. — Я часто відмовлявся йти до школи. Мати Зінаїда була розлучена з батьком, тож переписала мене на своє прізвище. У свідоцтві про народження поставила й нову дату — 1933-й замість 1932-го. Щоби повернутися до Москви з евакуації, дітям старшого віку треба було мати перепустку.

Понад 10 років Євтушенко жив в американському місті Талса у штаті Оклахома. У місцевому університеті викладав російську поезію та історію кіно. Був чотири рази одружений. Шість років прожив із поетесою Беллою Ахмадуліною. Коли змусив її зробити аборт, вони розійшлися 1960-го.

— Ми часто сварилися, — розповідає Євтушенко. — Але любили одне одного. Листки з віршами, присвяченими Беллі, я чіпляв на дерева Тверського бульвару, пив шампанське з її черевиків.

1993-го присвятив Ахмадуліній роман "Не помирай раніше смерті".

Другу дружину Галину Сокіл відбив у поета Михайла Луконіна, а її синові Петру дав своє прізвище. Нині Петру 41 рік, він працює інженером у Москві. Третьою дружиною Євгена Євтушенка стала Джоан Батлер. Вони познайомилися на британському острові Джерсея. Мають двох синів: 29-річного Олександра та Антона, 27 років. Вони живуть у Великобританії. Остання дружина Євтушенка — лікар-реаніматолог Марія Новикова — працює викладачем російської мови в Талсі. Подружжя виховує синів Євгена, 19 років, та на рік молодшого Дмитра.

В Україні Євген Євтушенко був востаннє в березні. Читав вірші в полтавському палаці "Листопад".

— Мені б двадцятник іще! — казав. — Колись написав рядки: "Жизнь, бьешь меня под вздох, а не уложить! До 73 собираюсь жить!" В останньому перевиданні я виправив: "до 83".

×