Із Євгеном Черненком, 22 роки, зустрічаємося суботнього ранку на "мосту кохання" в черкаському парку Соснівка. Із приятелем-однолітком Олександром Міллером розмотують мотузку. Чоловік щосуботи стрибає із 30-метрової висоти.

— Мотузка стометрова, не розтягується. Обійшлася в сто доларів, але зношується скоро. По 50 гривень коштують карабіни-"вісімки", — показує спорядження.

Євген знімає футболку. На грудях помітні подряпини.

— Чого такий подряпаний?

— То в серце стріляли, — жартує. — Карабін-"вісімка" часом зажовує футболку,  тоді получається маленька вава.

Євген одягає дві пари господарських рукавиць. Верхні протерті.

— Спеціальні рукавиці коштують десь 80 доларів, — перехоплює мій погляд чоловік. — А нам дешевше такі купити.

Застібає ремені на поясі та стегнах. Смикає за мотузку — перевіряє на надійність — і перелазить через перила моста. Олександр Міллер страхує приятеля. Євген віддає йому сонцезахисні окуляри та стрибає вниз головою. До землі не долітає метрів двох. За кілька хвилин захеканий піднімається. Двоє школярів зупиняються на мості та спостерігають за чоловіком.

— Люди називають мене камікадзе, — сміється. — Кажуть, що це безумство. Але більше тих, кому подобається.

— Боявся стрибати?

Дівчата постійно просяться

— Я всім кажу, що стрибати страшно. Але найстрашніше вперше. Бо не знаєш, чого очікувати. Це як із парашутом, — каже. — Я в армії стрибав чотири рази. Захотілося ще. Тут не найбільша висота. Найвища — телевізійна вишка, але туди не пускають.

Олександр Міллер додає, що стрибнути з моста може кожен охочий.

— Дівчата постійно просяться, — каже чоловік. — Із ними цікавіше. Вони як стрибають, то кричать і пищать, а хлопці — вже коли стрибнули. До дівчат радість швидше приходить.

— А що кричать?

— Хлопців цитувати не буду... — усміхається. — Але не завжди чути матюки. "Ух ти!" — кричать найчастіше.

Євген каже, що дівчини не має.

— А якби була, то не пустив би її стрибнути. Навіть якби сам на страховці стояв. Хоча тут упасти й розбитися не можна. Хіба що "міст кохання" зламається.

Черненко працює на фірмі двоюрідного брата. Встановлює на висотках кондиціонери й тарілки супутникових антен.

— Батьки до такої роботи з елементами промислового альпінізму погано ставляться, — каже Євген. — Коли перший раз побачили фото, де я на роботі встановлюю кондиціонер, то були в шоці. Про "міст кохання" взагалі не знають.

1985, 14 березня — Євген Черненко народився у Черкасах
2002 — після школи вступив до Черкаського інженерно-технологічного університету на факультет радіотехніки
2006 — перевівся на заочне відділення, забрали до армії, рік прослужив у Житомирі
2008 — закінчив університет, у квітні вперше стрибнув із "моста кохання"
2008, 1 липня — влаштувався на роботу промисловим альпіністом

×