— 20 липня 1942 року нас, 25 українських в'язнів, яких називали "Бандера-ґрупе", вивезли до табору "Аушвіц". Я опинився у списку разом з Василем Бандерою — молодшим братом провідника ОУН. Отримав номер 49730. Відтоді ця цифра у мене на лівій руці, — казав колишній член проводу Організації українських націоналістів, в'язень нацистського концтабору "Аушвіц" Омелян Коваль. Він помер 19 січня у Львові. Трохи більше місяця не дожив до 99-річчя.
Омелян Коваль народився в селі Рахиня Долинського району Івано-Франківської області. Вступив до ОУН 1938‑го. Мав псевдо "Дем'ян". За три роки його арештували німецькі окупанти. Відправили у концтабір "Аушвіц". Там пробув до 1945 року. Після цього емігрував до Бельгії. Отримав ступінь магістра торгівельно-консульських наук у Лювенському університеті. 20 років очолював Світову Управу Спілки Української Молоді. Був президентом Європейського конгресу українців та головою Ради Українських громадських організацій Бельгії. До України повернувся 2013 року. Відтоді мешкав у Львові.
— Хочу померти на Батьківщині, бо лише тут почуваюся щасливим, — казав тоді.
З дружиною Іванною-Катериною Куропась жив у шлюбі з 1952 року. Її не стало у березні 2016-го. Разом виховали чотирьох дітей: Зореславу, Зенона, Віру та Юрія. Мали двох онучок — Уляну і Ліну. Останні роки Омелян Коваль хворів. За ним доглядала донька Зореслава.
— Своє життя батько присвятив Україні, — говорить син 64-річний Зенон Коваль. Він — бельгійський дипломат. — Найбільше його цікавило питання української молоді. Саме тому взявся очолювати Спілку Української Молоді Бельгії. Згодом очолив світову управу. Любив українську поезію. Його бібліотека вражала — таким зібранням українських поетів мало хто може похвалитися.
2016-го Омелян Коваль видав книжку "Спомини мого життя". Його поховали у Львові на Личаківському кладовищі поряд з дружиною, на Пагорбі слави.
2 
1
Коментарі