У соціальній мережі "Фейсбук" стартувала акція "яНеБоюсьСказати". Дописувачі публікують власні історії про сексуальне насильство, приниження, домагання і навіть зґвалтування. Розпочалося все із повідомлення громадської активістки Анастасії Мельниченко: "Я хочу, аби сьогодні говорили ми, жінки. Аби ми говорили про насильство, яке пережили більшість із нас. Я хочу, аби ми не виправдовувалися "я йшла у спортивках серед дня, а мене все одно схопили". Бо нам не треба виправдовуватися. Ми не винні, винен завжди насильник. Я не боюсь говорити. І не почуваюся винною".
Наступного дня у матері з'явилося сиве волосся
— Мені 23 роки, і в мене психологічна травма на все життя — після зґвалтування в дитячому віці, — розповідає киянка Марія Квітка.
Свою історію вона написала у соцмережі "Фейсбук" 6 липня. Так долучилася до акції "яНеБоюсьСказати". Через годину її поширили 68 людей і прокоментували понад 100. Увечері Марія зняла публікацію й видалила власну сторінку у соцмережі через образливі коментарі друзів і незнайомих користувачів. — Більше двох років я відвідувала приватного психолога, — говорить Марія у "Скайпі". — Після консультацій змогла лишатися з чоловіками наодинці — сидіти в одній кімнаті чи в купе поїзда. Мені 9, брату 11. Батько кинув нас кілька років тому. До мами раз на тиждень приходить двоюрідний брат — дядько Іван, йому під 50. Він — міліціонер, розлучений, має дорослих дітей.
— Привозив мамі харчі, допомагав по дому. До його приходу мама пекла пиріг. Дядько Іван щоразу просив брата Женю показати йому, де ванна. У ванні він знімав брату плавки і мастурбував йому. Це було недовго — хвилин 5. Мама в той час накривала на стіл. Наступного тижня була моя черга — він знімав із мене трусики, торкався, розглядав. Мама нічого не знала. Він погрожував: якщо комусь розкажемо, посадить маму в тюрму, а нас — у колонію для неповнолітніх. Ми мовчали. Мама працювала на двох роботах ще й уночі підпрацьовувала прибиральницею. Це тривало 2,5 року. Дядько дозволяв собі щоразу більше. Примушував нас вдовольняти його орально. Маму відсилав на ринок або приходив, коли вона була на роботі.
— Одного разу ми з братом вирішили вбити дядька, — продовжує Марія. — Дістали канцелярські ножі, витягли лезо. Коли дядько зайшов у ванну з братом, я забігла і вдарила ножиком його в живіт. Брат теж штиркнув у бік. На крики прибігла мама. З дядька йшла кров, він був без трусів. І брат — теж. Дядько натягнув штани, витерся рушником від крові і побіг на вулицю.
Матері ми все розповіли. Наступного дня у неї сиве волосся з'явилося. З дядьком більше не бачилися. Безглуздо було подавати заяву в міліцію. Він був у високому чині, нам би це не допомогло. Мама тільки зводила нас до лікарів і психологів.
— Ми продали квартиру у Львові, виїхали в Київ. Це насильство перевернуло наше з братом життя. Із мамою ми майже не спілкуємося. Вона відчувала вину і намагалася з нами зблизитися. Через цю травму брат став на злочинний шлях — пробував наркотики, пив. У 16 років за груповий розбій потрапив у колонію для неповнолітніх. Зараз теж сидить. Я досі не мала серйозних стосунків із чоловіками. Працюю фотографом, відвідую психолога. Я не знаю, де зараз той дядько. Ми порвали всі зв'язки й нікому з родини не казали нашу нову адресу.
Вимагають вказати ім'я і прізвище ґвалтівника
— Я пожалкувала, що розкрилася і це все написала в соцмережі, — каже Марія Квітка. — Тепер мої друзі тільки про це й говорять. Це було секундне бажання вилити те, що на душі, за яке я поплатилася. Мене ображали і звинувачували. Багато користувачів писали особисті повідомлення з вимогою вказати ім'я і прізвище ґвалтівника та порушити проти нього кримінальну справу.
Користувач Іван Петрович написав: "Якою треба бути дебільною мамою, щоб не бачити, що твоїх дітей за стіною ґвалтують? Та й діти від матері недалеко пішли. Тільки дибілоїди можуть два роки терпіти знущання".
Іванна Кавальова в коментарях до публікації додала: "У дітей була предросположеність до злочинів ще з народження. Нормальна дитина не буде стільки часу виношувати план помсти й одного дня вирішити заколоти кривдника ножиком".














Коментарі