Заступник голови Спілки письменників 59-річний Василь Шкляр два роки їздить автомобілем "Шевроле Імпала".
— Ніколи не ганявся за престижними машинами, — проводить на задній двір Спілки, де припаркував авто. — 2007-го у Верховній Раді скорочували парк. Я там працюю радником із питань культури. Пішов подивитися. Продавали "опелі" та "шкоди". Мені запропонували глянути на "крайслер" і "майбах". Відчинили ще один бокс, а там стоїть "шевроле" мого улюбленого кольору гнилої вишні. Авто привезли з Америки для голови парламенту. Він мав уже не одну машину, то ця стояла без діла. Я довго не думав — одразу її купив.
Скільки грошей віддав за автівку, не пам"ятає.
— Придбав із солідною знижкою. Моя машина має 264 кінські сили, об"єм двигуна — 5,7 літра. Це три з половиною "ниви" під капотом. Вона у три рази сильніша за всі оці джипи та "мерседеси". Салон зі шкіри, коробка-"автомат" — що мені ще треба?
Хвалиться, що не ставив сигналізації.
— Красти її ніхто не буде. Машина дуже помітна, викрадачів зразу знайдуть. У Києві таких автівок узагалі немає. На ніч ставлю у своєму гаражі біля дому.
Каже, працівники Державтоінспекції майже не зупиняють.
— Тільки двічі з ними зустрічався. Один зупинив і чесно признався, що хотів на машину подивитися. Довго роздивлявся, прицмокував. Я йому сказав, що на такій машині їздять американські міліціонери, щоб усіх доганяти, а я на ній катаюся, аби від усіх утікати. Другий раз зупинили, щоб оштрафувати. Їхав на свою батьківщину до села Лисянка. Перетнув суцільну смугу і зробив заборонений обгон. Машина ж не терпить, коли перед нею повільно їдуть. Як можна не обігнати, коли попереду вільна траса? Хотіли мене оштрафувати на 600 гривень, а потім як земляку зробили знижку — виписали квитанцію на 280. Я правила порушую тільки там, де це нікому не зашкодить.
Багажник вистелений килимами, як у Верховній Раді
Авто розвиває швидкість до 280 км/год.
— Летить, як літак. Для цікавості розганявся до 200 кілометрів. Трохи дорогувата в обслуговуванні. За техогляд плачу 7 тисяч гривень. Думав, вона братиме багато бензину, але їй вистачає 13 літрів на 100 кілометрів. Бензин купую 98-й. Заправляюся на заправці "Шелл", бо там маю знижку.
Кермувати дозволяє дружині Валентині Миколаївні.
— Вона недавно отримала права, але після курсів учив її заново водити. На цій машині їздити легко, бо тут коробка-"автомат". Не треба переключати передачі, головне — знати, де педаль газу і тормозу. Паркуватися теж легко. Включив комп"ютер і заїхав куди треба. Дружину саджу за кермо, коли їду на п"янку. Вона спиртне не любить.
За два роки проїхав 150 тис. км. Авто жодного разу не ремонтував.
— За машиною доглядає мій добрий товариш Микола. Він професійний водій. Мені під капот зазирати складно, бо в цьому не дуже розбираюся.
Відкриває багажник. Він вистелений килимами, як у Верховній Раді.
— Ніяких речей у машині не вожу. Хотів, щоб зі мною їздив мій кіт. Але він панічно бояться кататися. Певно, думає, що його хочуть кудись завезти. Постійно застрибував на заднє сидіння, дивився у вікно. Видно, запам"ятовував дорогу.
Шкляр водить із дитинства.
— Тоді у мого батька був "москвич". Я не мав прав, але він дозволяв сідати за кермо. У райцентр не виїжджав. Катався полем чи лісом. Потім тато купив собі "ниву". Після його смерті я авто забрав собі. 1995-го продав двоюрідному братові. Той перепродав. Тепер жалію. Треба було оставити. У натовпі автомобілів досі його шукаю.
1 
1
Коментарі