37-річна Людмила Стоколяс із села Чичиркозівка Черкаської області 17 років була у декретній відпустці. Має п'ять дітей.
— Декрет для мене — це задоволення, — розповідає. — Я змогла повністю віддатися своєму хобі — готуванню їсти. Коли працювала, то часу на випікання не вистачало. А я це діло обожнюю. На всі хрестини сама накривала столи. З першою дитиною набула досвіду, звикла, і хоч роди кожного разу були важкі, але з дітьми справлялася легко. Чоловік працює у "Водоканалі", зарплата невисока. Основний дохід — це хазяйство й город. Юрі подобається, що я постійно вдома. Зараз, коли кажу про роботу, то в нього нервовий зрив починається. Говорить: "Будь дома і все".
— Я не проти ще завагітніти, щоб довше посидіти в декреті, — розповідає 26-річна Ольга Кравс з міста Винники піді Львовом. Виховує 9-місячну Софію. За фахом фармацевт. Її чоловік Олег торгує меблями. — Раніше в аптеці біля базару працювала. За покупцями двері не зачинялися. Як вони мені нерви їли! Приходять — порадьте шось від того, сього. А потім кричать — ваше лікарство не помогло. Відтоді як народила доньку, ніби на курорті. Мала дуже спокійна. З 8 місяців саджу її в манеж. То вона там може годинами бавитися. А я в той час в'яжу, читаю, сиджу в інтернеті. Вільного часу повно. У нас у дворі багато молодих мам із дітьми. Цього тижня ходили у скверик неподалік, брали канапки, компот, домашнє вино. Деколи сідаємо в маршрутку — і до Львова. Гуляємо по центру, парках, супермаркетах. Хатньою роботою себе не завантажую. Зранку скоренько попилососила, пилюку протерла, перше-друге зварила та й усе.














Коментарі