Зріст 30-річного актора Василя Бендаса — 149 см. Першими втілив на сцені бридке каченя і Гітлера. Однак переважно грає хуліганів-школярів.
Три роки тому Бендас організував дитячий автоклуб "Формула ЦЦ". Запросив туди сиріт із київського інтернату N14.
— Усе, що заробляю, вкладаю в цей клуб, — хвалиться.
Сидимо у великому гаражі, в приватному секторі Києва "Воскресенські сади". Василь у синьому тренувальному костюмі олімпійської збірної України і капцях такого ж кольору. Поряд — два розібрані маленькі гоночні карти.
— Посіли третє місце по Україні, — хвалиться.
Біля входу висить боксерська груша і зелений комбінезон. Коло стіни — моторолер. Праворуч — інше приміщення. Там стоїть великий червоний гоночний автомобіль.
— Це болід, — пояснює господар. — Усі автомобілі збираємо самі. Це за кордоном приходиш до клубу і тобі дають машину. Один карт коштує 1800 євро.
Веде по залізних сходах нагору, до прибудови. Там є телевізор, офісне крісло, кілька пластикових стільців. За занавіскою заховане ліжко.
— Раніше винаймав у Києві квартиру. Але подумав: навіщо платити 350 доларів, якщо можна жити в гаражі. Устав зранку, затопив дровами. Вода гаряча є. На роботу на машині забирають, назад привозять. Улітку два місяці взагалі в наметі жив. Біля річки — тут поряд. Рибу з хлопцями ловили, уху варили. Трасу для змагань хочемо побудувати і спортивне містечко. Там 10 гектарів землі. Виловлюємо тих, хто будівельне сміття туди вивозить. Міліції здаємо. Тепер по адміністраціях тусуюсь, вибиваю право на цю ділянку. Щоб одного разу нам "бамагу" під ніс не підсунули — "уплочено".
Рината Ахметова ударив
Ніжно гладить колесо боліда.
— Я з дитинства усілякі візочки ремонтував. Потім мотоцикли. У селі, крім футболу, розваг не було. Ну, взимку ще гурток самбо. Я трохи походив і кинув. Як перекинули мене кілька разів... Та й роботи біля хати багато було — кури, гуси, город.
Як актором вирішили стати?
— Учителька з української мови казала, що в мене — "хист до акторства". То я поїхав до Києва, у театральний вступати. Перед екзаменами тра було проплатити гуртожиток. У черзі до бухгалтерії познайомився з Гришею Шевчуком. Він зараз у Москві в Єврейському театрі. Нас разом поселили в кімнату N100, на Лук"янівській, 69/71. Вициганили у комендантші тримісну кімнату на двох. Пам"ятаю, сидимо в гостях, вечеряємо. На столі спиртне. Я наливаю собі, випиваю. Аж тут гість як закричить до господаря: "Ти чого дітей споюєш?". Відомий актор, з театру імені Франка. Досі пригадує той випадок, коли зустрічаємося.
А на телебачення як потрапили?
— Нас запросили з Віктором Андрієнком і Дмитром Топчієм у дитячу програму "Вам світять скажені бабки". Я працював тоді у ТЮГу. Директор уперся: або театр, або телебачення, каже. А що мені було втрачати: я тоді в гримерці жив. Наприкінці передачі зі стелі сипалися купюри. Усе, що діти зловлять сачком, — їхнє. Вони в такий кураж входили, лупили нас палками. Ми думали вже бронежилети вдягати. Діму підміняв інший актор. Йому ногу зламали, аж кістка вискочила. Діти тоді 370 доларів виграли на дванадцятьох.
Розповідає, нещодавно знявся у Семена Горова в новорічному мюзиклі "Зоряні канікули".
— Ми з Семеном ще з гуртожитку знайомі. Філіп Кіркоров мені каже: "Давай масаж зроблю, я вмію". Як узяв за шию, а в самого клешні отакенні, — розводить руки. — Із Тіною Кароль подружився. Вона грає мою сестру. У суботу телефонувала. "Ну шо, пацанка, ти як?" — питаю. Вона ж землячка моя, з Франківська.
Каже, що Новий рік святкуватиме в гаражі.
— Минулого року з Андрієнком вели концерт у "Донбас Палаці" в Донецьку. Група "Боні М" прилетіла. Рината Ахметова вдарив, — посміхається. — Він на одного мого знайомого бізнесмена схожий. І зріст той самий, і зачіска, і костюм світлий. Підхожу ззаду, з усієї сили по спині бабах: "Із Новим роком!". Він повертається: "Тебя тоже"...
Скільки платять за такі вечірки?
— Артист може заробити від 300 доларів, — демонстративно розглядає на стіні фото "запорожця". — А скільки нам платять, не скажу. Я Новий рік за велике свято не вважаю. У нас удома навіть ялинку не ставлять. Тільки на Різдво. На свята завжди в село їжджу. У нашій великій сім"ї я — наймолодший. Старший брат Володя в Чернівцях — військовий лікар. Сестра Леся — в Італії, Надя — у Франківську, на базарі торгує. У мами семеро сестер. Одна живе на Камчатці. Дивиться мене по телевізору. Російський канал СТС купив наші серіали.
Батькам допомагаєте?
— Нічого не жалію. Мама працювала в колгоспі. А тато в "Укрспоживспілці" — товарознавцем. Живуть у дерев"яній хаті, яку колись купили в Космачі. Розібрали і на підводах спустили ближче до Франківська.
Чи маєте даму серця?
— Прихильниць багато, дарують усякі бєздєлушкі. А в коханні ніхто не освідчувався. Хіба можна привести дружину до цього бункера? Хоч дітей люблю. Шістьох племінників виняньчив.
Каже, що збирається до Полтави — пограти в футбол за команду київських артистів проти місцевих чиновників.
— Зранку навіть бутси перевіряв, чи не виріс з них, — киває в куток. — Нас з Андрієнком часто питають, чому не стали заслуженими чи народними. Немає ще такого народу, щоб нас заслужив.
1976, 19 лютого — народився в с. Старі Кривотули Тисменицького району Івано-Франківської області
1993 — вступив до київського театрального університету ім. Карпенка-Карого
1994 — працює в театрі Лесі Українки, ТЮГу
1998 — телепрограма "Вам світять скажені бабки"; участь у "Шоу довгоносиків"
2003 — створив дитячий автоклуб "Формула ЦЦ"
2006 — знявся в новорічному мюзиклі "Зоряні канікули"
2 
1
Коментарі
3