6 січня виповнилося б 70 років Валерієві Лобановському. Майбутній тренер київського "Динамо", збірних СРСР та України народився в Києві. Його батько Василь Михайлович працював на млинзаводі, мати Олександра Максимівна була домогосподаркою. Старший брат Євген трудився інженером-тепломеханіком.
Таку ж професію спочатку планував обрати й Валерій Васильович. київську школу N319 він закінчив зі срібною медаллю і вступив до Політехнічного інституту. 1962 року одружився з ровесницею Аделаїдою. Вона за освітою юрист. Та за спеціальністю майже не працювала — віддала себе сім"ї. У дні важливих матчів Аделаїда Панкратіївна їхала до Ленінграда, де в церкві ставила свічку за успіх чоловікової команди.
13 листопада 1963-го в Лобановських народилася донька Світлана. Того дня 24-річний Валерій грав календарний матч чемпіонату СРСР у Тбілісі. У перерві диктор оголосив, що в нього народився син. Після матчу один із грузинських уболівальників подарував новоспеченому батькові крихітні зелені пінетки. Згодом з"ясували, що у Валерія Васильовича народилася донька.
Лобановський весь свій час віддавав роботі. Не знав, скільки коштує хліб у магазині. Був невибагливим в одязі — на матч чемпіонату міг одягнути піджак, джинси та кросівки. Зі спиртних напоїв віддавав перевагу коньяку, а щодо їжі просив одного: щоб вона була якісною. Цікавився мистецтвом — коли "Динамо" грало в Ленінграді, відвідував із командою виставу місцевого Великого драматичного театру, який очолював Георгій Товстоногов. Дружив із провідними акторами закладу — Кирилом Лавровим та Олегом Борисовим.
1989-го Лобановський балотувався в народні депутати СРСР, але програв вибори. Пізніше, працюючи на Близькому Сході, вимагав від рідних привозити відеокасети із записом трансляцій Верховної Ради.
Перші негаразди зі здоров"ям у Лобановського розпочалися наприкінці 1983 року. Тоді він очолював збірну Радянського Союзу та жив у Москві. Перед вирішальним відбірним матчем Євро-1984 проти Португалії у нього прихопили нирки. Згодом почалися проблеми із серцем. 27 березня 1988 року Лобановський приїхав із лікарні на київський Республіканський стадіон, де його "Динамо" приймало "Спартак". Господарі програли 1:2, а Валерія Васильовича шпиталізували з інфарктом.
7 травня 2002-го під час матчу в Запоріжжі різко змінилася погода. У тренера стався інсульт. За шість днів о 20.30 Лобановський помер у запорізькій лікарні.
За 22 роки роботи тренером київського "Динамо" його команда вісім разів виграла чемпіонат СРСР, п"ять — України. Двічі перемагала в Кубку кубків, раз — у Суперкубку Європи. 1988-го очолювана Лобановським збірна СРСР стала срібним призером чемпіонату Європи.
Валерій Васильович був прихильником універсалізації футболістів. Його команди завжди відзначалися чудовою функціональною готовністю. Методи роботи українського тренера переймали італійці — Марчело Ліппі та Фабіо Капелло.
Донька Лобановського Світлана, філолог за освітою, із чоловіком Валерієм займаються ресторанним бізнесом. За їхніми дітьми, 11-річним Богданом та Ксенією, 9 років, доглядає дружина тренера — Аделаїда Панкратіївна.
3 
1
Коментарі
1