Дмитро Войтко штовхає втричі важчу за себе штангу

 

Вінничани 47-річна Олена Войтко та її син Дмитро, 21 рік, — карлики. Вона має зріст 122 см, він — 127 см.

— По-научному це називається хондродистроплазія, — каже Олена Павлівна. — Нормальним людям важко знайти роботу, а що вже карликам? Хтось пробує себе в цирку. Одиниці, як-от Шкет, знімаються в кіно. А більшість живуть на пенсію. У нас із Дімою мінімальна — 544 гривні.

П"ять років тому вони потрапили до збірної з пауерліфтингу. Підіймають штангу лежачи. Дмитро — чотириразовий чемпіон України та срібний призер Європи. Олена торік на Параолімпійських іграх у Пекіні була п"ята.

— Діма жме штангу 140 кілограмів, а сам важить 48. Усі професійні спортсмени стають інвалідами. Футболісти чашечки вибивають, важкоатлети вєни зривають. А в нашому спорті треба обережним бути, щоби штангою не придавило.

Як члени збірної Войтки отримують 2 тис. грн.

— Для звичайних людей, на бараболі сидіти, вистачало б. А для спортсменів мало. Бо треба вітаміни пити, восстанавлюющі препарати. Одна баночка на місяць 300–400 гривень стоїть.

Дмитро з Оленою не вживають спиртного. Через це друзі називають Діму Кефірчиком.

— І я з ними за компанію на дієті, щоб не спокушалися, — каже чоловік Олени, 55-річний Микола Войтко. Його зріст — 152 см. З Оленою його познайомила сестра Валентина. Вони разом працювали на заводі "Маяк".

Стелі в домі дуже низькі, нормальні люди жити не будуть

— В Америці раз на рік держава виділяє для маленьких людей гостінніцу, щоб вони перезнайомилися. У нас такого ще нема, — говорить Олена.

2002-го Войтки переїхали з двокімнатної квартири до приватного будинку.

— Дім ніхто купляти не хтів, бо стелі тут дуже низькі, — каже Микола. — Нормальні люди жити не будуть. Є шість соток землі.

Олена висадила груші, калину.

— Раніше на продаж розводила тюльпани, нарциси. У нас тут рядом кладбіще, то люди купляли. Як побілити треба — на стіл стілець ставлю і в три яруси білю. Яблука, груші зриваємо фруктоснімательом.

Одяг для виступів матері й сину шиють на Миколаївській фабриці.

— Государство приодіває. А на кожен день шукаємо в магазинах. Зараз капрі модні — вони нам як штани.

Каже, що Дмитро знайомиться під час змагань з такими ж, як він, дівчатами.

— Про одруження не думає. Має друзів за кордоном. У Греції зійшовся з хлопцем, який говорить російською. Друг возив його у город, подарував футболку, всякі сувеніри. А ми йому бутилку водки. Вони досі зідзвонюються.

×