Через травму правої руки силач 33-річний Дмитро Халаджі після річного турне США повернувся в Донецьк. У Штатах він працював у цирку "Рінглінг Бразерс". Із гастролями побував у 41 штаті.
— В Америке все совершенно другое. Первое чувство, что попал в какой-то нереальный мир. Большие машины, космические дороги с транспортными развязками. Когда уезжал в Штаты, у нас выпал первый снег. А там во Флориде теплое солнце, пальмы, океан. У них вообще нереально красивая природа, которую берегут всеми силами, — розповідає Дмитро. — В парках скачуть зайці, білки їдять з рук, із води може вилізти крокодил і потопати по вулиці. Але там я жахливо сумував за домашнім борщем і сільською сметаною, на яких виріс. Із харчуванням у США взагалі непросто. Магазини з житнім хлібом і нашим кефіром зустрічаються дуже рідко. Як тільки я натрапляв на такі, відразу затарювався молочкою. М'ясо несмачне, ковбаса жахлива. Тому їв одні морепродукти: креветки, кальмари, рибу та суші. Зараз на це вже дивитися не можу. Через постійні переїзди не міг нормально харчуватися і відпочивати. Якби не дружина Інна, не знаю, що б я там їв. Вона готувала мені борщі й супи. Хоч вони не виходили такими смачними, як в Україні.
До цирку "Рінглінг Бразерс" потрапив в липні 2011-го. Тоді агент закладу побачив виступ Дмитра в цирковому шоу фонтанів у Дніпропетровську і запропонував силачеві працювати в них.
— Я взяв із собою дружину й доньку. Вони швидко англійську вивчили. А я розумів лише прості фрази, — згадує Халаджі. — Керівництво цирку пропонувало мені прийняти американське громадянство, оселитися у Флориді й мати безвідсотковий кредит на купівлю будинку. Задля цього я мав укласти з ними контракт на 10 років. І я відмовився, бо для мене життя там неможливе. Це як Іван Піддубний дружині писав з Америки: "А тут і бузок не так пахне. Живеш, як у золотій клітці". Мені щодня снилася Україна, рідні край і дім.
Каже, що американці були в захваті від його силових трюків.
— Вони розбалувані спецефектами, тому цінують натуральне, коли артист робить усе вручну. Були в шоці, коли бачили, як я цвяхи скручую в квіти, жонглюю 130-кілограмовими гирями, на плечах у коромислі ношу 22 людини. Ахали, як мізинцем піднімав вантаж у 150 кілограмів.
20 разів Халаджі заносили до Книги рекордів Гіннеса. Востаннє записали в реєстр 2011 року, коли його переїхала вантажівка завважки 1,75 т. На 15 с авто затрималося на тілі спортсмена.
— Стільки всяких думок лізе в голову, коли йдеш на якісь рекорди. Піднімаю вантаж і думаю, аби нога не підвернулася або суглоб якийсь. Але найбільше переживаю, щоби помічники вчасно підставили естакади для помосту, коли назад людей спускатиму. Бо, боронь Боже, вся та конструкція впаде, то це мені смерть одразу.
Зараз Халаджі важить 124 кг. Щодня випиває десяток яєць, з'їдає півкіло сала, 1 кг м'яса, 200 г меду, випиває літр молока з буханкою білого хліба. Любить трав'яні настої. З дружиною 27-річною Інною виховує доньку Анастасію, 7 років. Жінка не ходить дивитися на рекорди чоловіка.
8 
35413
Коментарі
1