Стрибун у висоту 25-річний Дмитро Дем"янюк за місяць виступатиме на Олімпіаді в Пекіні. Він син майстра спорту міжнародного класу Олексія Дем"янюка, трагічно загиблого дев"ять років тому.

На біговій доріжці львівського стадіону "Динамо" тренуються стрибуни у висоту — із розгону плигають через планку.

— Дмитре, що сталося? Ногу прихватило? Давай ще коло пробіжи й на сьогодні досить, — каже до Дем"янюка тренер Валерій Лебедюк, 49 років.

Дмитро повільно біжить по доріжці.

— Увесь у тата пішов — такий же характер, амбіції й сила. Я виріс із Олексієм, і Діму знаю змалечку. Я ж його хресний, — розповідає Лебедюк.

Олексій Дем"янюк був багаторазовим чемпіоном України, срібним призером чемпіонату СРСР. Дев"ять років тому його знайшли мертвим у кімнаті для затриманих на прикордонній заставі N7 у місті Чоп на Закарпатті.

— Чоловік їхав до товариша Олександра Безкровного у Словаччину. Хотів залишитися там працювати. Сів у поїзд "Москва — Прага". Більше живим не бачила, — втирає сльози дружина 49-річна Тетяна Маркевич. Вона теж колишня стрибунка у висоту. Нині — директор однієї з львівських туристичних компаній.

На станції Чоп Олексія Дем"янюка 4 квітня затримали прикордонники — перевіряли його закордонний паспорт. За 13 год. він помер. Біля спортсмена знайшли пляшку горілки, а в крові — наркотик морфін. У свідоцтві про смерть написали: удушення блювотними масами через алкогольне сп"яніння.

Макс тата не пам"ятає. Просить маму розповісти

— Олексій ніколи не зловживав алкоголем! А про наркотики і мови не могло бути, — обурюється Тетяна. — Винним визнали якогось солдатика, який зранку заступив на чергування. Поховали Олексія напередодні Великодніх свят 9 квітня 1999-го.

В олімпійця залишилося двоє синів — Дмитро та Максим.

— Учора ходив у швейний салон, — каже Дмитро у дверях роздягальні стадіону. — Півдня знімав мірки на костюм для Олімпіади. Якийсь майстер мене ледь не на око міряв. Я ж не плащ-палатку збираюсь шити, а йому байдуже…

Дмитро йде до кафе, замовляє склянку вишневого соку та шоколадку "Світоч".

— Якось поїхали з батьком до Словаччини на три дні. Мені було 11 років, — згадує. — Півтора дня катався в машині з татом, доки він вирішував власні справи. Коли тато звільнився, мене схопив апендицит. Попав до лікарні. Батько тоді сильно переживав.

Торік на Кубку України Дмитро Дем"янюк виконав олімпійський норматив — стрибнув 2,32 м. Цього сезону переміг у національному чемпіонаті і здобув кубок. У січні був кращим на меморіалі батька у Львові.

— Тато був розчарований своїм виступом на Московській олімпіаді, — розповідає Дмитро. — Гадаю, він хотів, щоби я реалізував його олімпійські мрії. Але щоби чогось досягти в Пекіні, потрібно ще п"ять-шість сантиметрів.

Про смерть батька розповідає неохоче.

— Останнє, що сказав мені того дня: "Помагай мамі, синку", — нервово крутить мобільний телефон у руках. — Він завжди був для мене авторитетом, підказував, що і як краще робити.

Легкою атлетикою у сім"ї Дем"янюків займається молодший син Максим, 12 років.

— Макс тата практично не пам"ятає. Просить маму або мене розповісти, яким він був. Любить порівнювати мої та його результати, — продовжує Дмитро.

Поглядає на годинник.

— Вибачте, але час іти, — усміхається. — Незабаром збори в Ялті. До речі, на тій базі тато і мама вперше зустрілися.

1983, 30 червня — Дмитро Дем"янюк народився у Львові у родині легкоатлетів
1994 — розпочав стрибати у висоту
1999, 5 квітня — загинув батько Олексій Дем"янюк
2006 — травмував ногу, півтора року не тренувався
2007 — виконав норматив майстра спорту міжнародного класу на турнірі в Польщі
2008 — переміг у чемпіонаті України зі стрибків у висоту, потрапив до олімпійської збірної

×