7 травня об 11:00 від столичного метро "Палац Україна" у напрямку Байкового кладовища йдуть сотні людей. Дехто несе букети конвалій і нарцисів. Обабіч тротуару продають штучні квіти. Коштують від 15 до 65 грн. За тюльпан із цибулинкою просять 5 грн.
— Ми з братом прийшли рано. Поклали букет, посиділи вдвох і додому, — до виходу прямує 72-річний Валентин Олександрович. — Не розумію, коли люди влаштовують "пєсні-пляскі" на могилках. Коли Київ захопили татари, то зібрали кістки полеглих, щоб влаштувати на них святкування. Зараз те ж саме роблять під виглядом тризни.
До обіду кілька разів пускається дощ. Люди під парасолями сидять за столиками з їжею. Відкривають горілку і коньяк. На польській ділянці біля невисокої золотистої огорожі актор 74-річний Віктор Квятковський викладає коло із чорних брусків. У центрі підгортає саджанець.
— Решил облагородить место перед оградкой, чтоб душе здесь было приятно, — чоловік струшує землю з червоної футболки. — Прикрашаю територію вже два роки. Перед цим був у роз'їздах Україною. Коли повернувся, огорожа була поламана і покручена. Замінив її, плитку поклав біля пам'ятників. Хочеться, щоб біля бабусі — полячки зі шляхти — було гарно. Любив її дуже, вона була прикладом благородства і манер. Бувало, нагрублю їй малим, вона поплаче. Потім покличе і дасть гроші на морозиво.
Чорнява дівчинка років 10 просить милостиню. Не дочекавшись грошей, біжить далі.
— Тут поховано семеро моїх родичів. Восьмим буду я, — додає Віктор Іванович. — Майже 10 років тому вирішив бабусі зробити окремий пам'ятник. Сусідка порадила зробити подвійний — і собі. Фото вибрав, яке захотів. Замовив напис "Жизнь хороша в любых проявлениях". За подвійний надгробок заплатив дев'ять тисяч гривень. Сьогодні такий втричі дорожче коштує. Домовину сюди вже не закопаєш, мало місця. Але для урни землі вистачить. Доведеться сім'ї мене спалити.
Наприкінці головної алеї розташовані могили відомих українців. Кілька людей стоять біля поховання першого космонавта України Леоніда Каденюка. Він помер торік 31 січня від серцевого нападу.
— Були на могилках друзів, вирішили й сюди підійти, — каже киянка Лідія Іванівна. — На могилі нашого першого космонавта досі й цоколя немає. Хіба держава така бідна, щоб допомогти своїм видатним людям?
На Провідну неділю у Львові падає дощ. На трамвайній зупинці в ятці біля Личаківського кладовища ховають від дощу квіти. Покупців немає.
— Зазвичай у цей день ажіотаж, — 46-річний Олег Тесля зливає воду з клейонки, якою накривав квіти. — Сьогодні нема нікого через погоду.
На територію кладовища заходимо з двома групами туристів із Польщі. Воно — одне з найстаріших у Львові, поховання датуються з 1786 року. Тут покояться поет Іван Франко, оперна співачка Соломія Крушельницька та фольклорист Маркіян Шашкевич. Гід каже, що екскурсія на Личаківське запланована у програмі. Та через дощ десяток туристів залишилися в готелі.
На більшості могил стоять живі квіти. Де-не-де видно запалені свічки. На місці поховання воїнів, які загинули на Донбасі, майоріє жовто-блакитний прапор. Подружжя Голубів запалюють свічку на могилі сина.
— Наш Юрчик 2014-го загинув під Зеленопіллям на Луганщині, — 56-річний Григорій Голуб цілує фото сина на пам'ятнику. — Тут його поховали одним із перших. Ходили на могилу два-три рази на тиждень. Тепер буваємо щонеділі.
— Друзі та знайомі приходять відвідати Юру, посидіти біля нього. Мав 22 роки, був із близнюків, — додає Ганна Голуб, 57 років.
Дощ посилюється. Подружжя Голубів ще кілька хвилин плачуть над могилою, а потім ідуть.
На лавці, застеленій поліетиленовим пакетом, в яскраво-червоній куртці сидить 82-річна Ірина-Ольга Мельник. Палить цигарку. Родинний склеп Мельників із чорного граніту має зо два метри висоти. Розрахований на вісім місць. Посередині напис "Хвали, душа моя, Господа!" і зображення Ісуса Христа.
— Сама придумала таку композицію, — каже жінка. — В мене тут похований батько, мама, брат і чоловік. Чекаю, може, прийде священик до когось і заодно посвятить наш родинний гробівець. Якщо не дочекаюся, то до церкви милостиню віднесу, щоб за упокій рідних помолилися.
2 
1
Коментарі