11-річна Лілія БОЛЮБАШ із села Павлівка Калинівського району на Вінниччині жодного разу не обрізала волосся. Зараз його довжина сягає 125 см.
— У нашому роду всі жінки мають довге волосся. У мене по пояс були, — розповідає мати 41-річна Галина Болюбаш. Працює листоношею. — А Лілі навіть у рік, коли прийнято стригти дітей, не обрізали. Кум тільки обчикрижив невеличкі пасма. Коли донька ходила в дитсадок, запропонувала їй обрізати волосся. Не захотіла. Тож із самого малечку весь час заплітала її. Часто — тісненько, щоб зачіска два дні трималася.
На догляд за волоссям щодня витрачають 2 год.
— На ніч заплітаю Лілі косу, щоб уранці легше було розчісувати, — говорить Галина Болюбаш. — Зачіски на свята доводиться самій робити, бо не всі перукарі беруться. Займаюся цим півночі. Дитина спить, а я кручу на бігуді коси до часу ночі — аж спина пече. Як волосся у Лілі було коротше, то "Юлю Тимошенко" викладала на голові. Зараз воно довше і важче, не тримається. То хвости в'яжу чи заплітаю коси.
— Як у мами є час, то наплете мені зо 20 кісок або зробить колосок, — каже Лілія Болюбаш. — На фізкультурі косу обмотую навколо шиї, щоб не заважала бігати.
Однокласниці дівчини стрижені під каре. Її теж підбивають обрізати волосся.
— Мені хотілося. А потім подумала, що такі коси, як у мене зараз, більше не зможу відростити. Сама собі відмовляла, — додає Лілія. — Брат постійно жартує: "Може, обріжемо? Отримаємо тисяч 50. Машину купимо". Та робити цього не хочу.
— Не уявляю доньку без коси, — каже Галина. — Люди нею захоплюються. Часто задивляються, розвертаються услід. Та бувають прикрі випадки. На базарі одному дядькові ледь не дала по морді. Біля ятки зупинилися. А він узяв Лілю за волосся: "Оце коса!" Я розвернулася: "Вам її треба? Як бачиш, то дивися, а немає чого чіпати". У відповідь він лише сердито на мене глянув.
Півроку тому в селі провели конкурс на найдовшу косу. Лілія Болюбаш стала переможницею. За це їй вручили шампунь.
— Подарувала його мамі, — каже дівчинка. — Своє волосся мию білоруським з екстрактом яєчних жовтків.
— Щоб помити коси, наливаю ванну води, — говорить Галина. — Сполоснули і починаємо процедуру витирання та розчісування. Сушимо без фена, щоб волосся не пересихало. Як перед сном не встигає повністю висохнути, то закидаю коси за подушку так, щоб волосся звисало з дивана.
З собою дівчина завжди носить дзеркало та гребінець.
— На все життя запам'ятаю 26 вересня 2017 року, коли у Калинівці почалися вибухи на складі боєприпасів, — розповідає Лілія. — Я саме помила голову, і мама взялася розчісувати коси. Бахкало так, що аж земля здригалася. Всеньке небо стало оранжевим. Так полякалися, що в паніці не знали, що брати. Брат схопив зошит і ручку, а я взяла телефон, планшет і щітку для волосся. Дев'ять людей влізли в одну машину. Я з мокрою головою в багажнику їхала. Мама мене розчесала і заплела лише тоді, коли приїхали в Хмільник.
5 
1
Коментарі