28 жовтня у Вінниці поховали 92-річного Олександра Гушинця. До останнього керував цегельним підприємством "Вінницябудматеріали".
—?"Буду с вами держать связь, я сейчас под капельницей", — останнє, що сказав мені Олександр Степанович у п'ятницю, — розповідає 70-річна Олена Корчак, економіст підприємства. Доти працювала секретарем. — Кілька тижнів тому попав у лікарню. Серцева недостатність. Щодня дзвонив, питав, що нового. Що його так підкосило? Може, хвилювався через великий борг Пенсійному фонду. Останнім часом були проблеми з нашим заводом у Ладижині. Переживав, що багато імпорту завозять. Думав, як втримати ціни на наш кірпіч.
Олена Корчак працювала у Гушинця 15 років.
—?Є вредні, злі начальники, а мій був покладістим. Щось не виходило, заспокоював. Ходили з ним у магазин. Сам вибирав собі чай. Пив тільки зелений, а по празникам сухе червоне вино. На застіллях цитував вірші Тараса Шевченка. Напам'ять знав майже всі. І свої нам читав.
Ховати прийшли на центральне кладовище понад 200 людей.
—?З багатьма дружив. І з міністрами. На 90-річчя від Азарова грамота прийшла — дали заслуженого працівника промисловості. Лише останнім часом їздив на робочій "волзі" з водієм. А так завжди пішки через парк приходив на роботу. Жив у трикімнатній квартирі з дочкою та зятем. Три роки тому дружина Нона Нарцизівна померла. Була інженером.
Коментарі