— Двадцять років тому працювала в центральному штабі мера, який висувався кандидатом у президенти. Після голосування зі штабу зникли гроші. Потрапила у справу як свідок. Боялася, що можуть посадити ні за що, вирішила виїхати за кордон, — розповідає 46-річна Алла Куницька із Черкас. Мешкає у Стокгольмі 15 років.
— Подала документи на політичний притулок у Швеції. Разом із чоловіком поселилися у місті Карлскруна. За рік він раптово помер.
Після похорону сиділа на лавці і думала, що робити далі. Підійшов якийсь чоловік. Запитав, чому сумна. Коли почув мою історію, запросив працювати у свій салон краси. Спочатку платив. У вільний час навчав стригти та фарбувати. Допомагав підтягнути мову. За півтора року взяв працювати майстром.
У міграційній службі довго чекали, поки оговтаюся від стресу після смерті чоловіка. Держава 3 роки оплачувала оренду квартири. Давали і щомісячну допомогу у розмірі 5,5 тисячі гривень на харчування та одяг.
На четвертий рік відмовили у статусі біженця. Повертатися в Україну не хотіла, тож вирішила залишитися нелегально. Власник салону дав довідку, що пройшла повний курс навчання. У Швеції такий коштує майже 300 тисяч гривень. Із цим папірцем було досить легко нелегально влаштуватися на роботу. Салони краси переважно тримають араби, які вміють стригти лише чоловіків. Жіночих перукарів не вистачає.
Переїхала у Стокгольм, де більше можливостей для роботи. Там познайомилася з дідусем, який придбав салон і запропонував піти до нього перукаркою. Чесно сказала, що не маю документів. Тільки довідку з міграційної служби про те, хто я і звідки. Він так розчулився, що буквально за руку завів у податкову та банк, допоміг отримати рахунок і податковий код. А потім — тимчасове посвідчення особи.
Із цим документом змогла офіційно влаштуватися у найбільшу шведську меблеву компанію. На основі робочого контракту зробила посвідку на проживання. А кілька років тому отримала громадянство Швеції.
Щоб подати документи, потрібно легально прожити у країні 5 років. Усе робиться через інтернет. Заповнила бланк на спеціальному сайті з питаннями про те, що я тут робила, коли приїхала, як легалізувалася. Після того система видала, що маю право подаватися на громадянство. Відправила копію паспорта, заяву і заплатила збір — близько 3 000 гривень. Новий паспорт видали у мерії одразу.
Підробляю нічною помічницею медсестри у лікарні. В Україні закінчила медичний коледж, тому диплом допоміг отримати посаду. Щогодини отримую 620 гривень, із них 185 гривень — це доплата за нічну роботу. В мої обов'язки входить взяти кров, поміряти тиск, записати аналізи у медичну картку в комп'ютері, перестелити постіль та принести хворому сніданок.
Дитину можуть забрати на вулиці
— Після легалізації вдруге вийшла заміж та народила трьох дітей. Доки була в декреті, заснувала громадську організацію "Нове покоління без наркотиків". Розповідаю підліткам, чим загрожують шкідливі звички. Закінчила курси з основ міграційного права в університеті Стокгольма, — каже Алла Куницька. Веду проект "Старт Швеція" — читаю лекції для емігрантів про те, як отримати легальні документи.
Стала інструктором для батьків, також завдяки курсам. Раз на тиждень збираю групу, якій розповідаю про місцеві цінності. Ця професія з'явилася недавно. Після того, як у 2015 році сюди масово приїхали мігранти з охоплених війнами країн Африки і Близького Сходу, країна різко наповнилася дітьми. Через це зараз не вистачає вихователів у садочках та вчителів.
Перше, що розповідаю, у Швеції не можна бити дітей. Якщо вчителі чи вихователі помічають на тілі вихованців ушкодження, обов'язково повідомляють соціальним працівникам. Дитину забирають того ж дня і оселяють у спеціально навчену сім'ю, яка має окрему дитячу кімнату. Лише потім розбираються, звідки синці. Залежно від випадку батьки можуть приходити до дитини в гості або їм забороняють з нею бачитися. Донести в соціальні служби може будь-хто. Якось гуляла з трьома дітьми і не могла дати їм ради. Розгнівавшись, почала трусити сином, щоб припинив істерику. Одразу підбіг швед і наказав заспокоїтися. Погрожував поліцією.
2 
1
Коментарі
1