69-річний Ігор Кисілевський з Івано-Франківська працює вахтером на кафедрі військової підготовки в Університеті нафти й газу. Чоловік пише книгу про свій рід.
Бесідуємо в однокімнатному помешканні Кисілевського в центральній частині міста. На дивані — металевий хрест, образок і дві жіночі фотокартки. Поряд — кришталева ваза зі свіжими жовтими квітами.
— Майже рік тому тут моя дружина Валентина від раку померла. 10 років мучилася. Тепер сюди ніхто не повинен сідати, — пояснює чоловік.
На стіні висить фотопортрет гарної жінки.
— Це моя старша донька Іра. Вона вже 15 років у Америці, — веде далі господар. — Там онучку Вікторію мені народила. Запрошує пожити до них. А менша Оля в Івано-Франківську працює медсестрою.
Сідаємо за журнальний столик.
— Я в Івано-Франківську 16 тисяч квартир заселив, — згадує Кисілевський. — Колись завідував квартвідділом у міськвиконкомі. Воювали за квартири з обкомом компартії. 1973 року приїхала перевірка з Києва. Мера засудили. Мене лиш вигнали, а накопати нічого не змогли.
Він бере зі столу чотириметровий паперовий рулон.
— Це робочий варіант мого родоводу, — розгортає. — У ньому 5 тисяч імен, є 52 священики.
1990-го Кисілевському передав його канадський родич Степан Глібовицький, який отримав цей родовід у спадок.
— Я натрапив на записки свого дядька, отця Юліана. Найстарший наш предок — Свинельд (Свентольд) — служив воєводою за князів Ігоря, Святослава та Ярополка. 1014 року отримав від Володимира за оборону Києва прізвище Кисель. Згодом воно стало родинним.
Моя дружина Валентина від раку померла
Каже, що з Кисілевськими пов"язано багато відомих людей.
— Рідний брат екс-нардепа Ігоря Юхновського Олімпій був одружений із моєю двоюрідною сестрою Оленою. Отець Василь Гургула давав останню сповідь і ховав Івана Франка. А рідний брат Соломії Крушельницької Степан був чоловіком моєї двоюрідної тітки Кароліни.
Чоловік підтягує до себе кінець сувою.
— А ось тут Олег Тягнибок, — водить пальцем по імені ще одного колишнього нардепа. — Він мав би мені казати "вуйко". Його прабаба й мій дідо були рідними. Дідо Олега Іриней-Артемій був греко-католицьким священиком. Енкаведисти його розіп"яли й живого замурували в цемент. Ось чому Олег такий збуджений.
Кисілевський показує старі фотокартки рідних:
— Бачите, який мій тато атлет у молодості був? Я теж став майстром спорту з важкої атлетики. 15 років штангу тягав.
Чоловік дістає з целофанового пакунка пожовклі папери з австрійськими печатками.
— Маю документи на землю трьох сіл Коломийського району: Жукова, Михалкова та Коршева, — зауважує він. — Мама походила з куркульського польського роду Лукашевичів. Під час Першої світової війни сюди прийшли російські війська, і Лукашевичі втекли на Мадярщину. Я пробував відновити свою власність. Однак юристи сказали, що ці папери вже нічого не варті — стільки влад і держав змінилося відтоді.
1938, 25 січня — Ігор Кисілевський народився в Івано-Франківську
1942 — батько з сім"єю утік до містечка Маріямпіль Галицького району, бо не хотів працювати лікарем у німецькій в"язниці
1955 — Ігор закінчив ремісниче училище
1956 — за комсомольською путівкою поїхав піднімати повоєнний Донбас
1965 — закінчив Одеський технічний інститут ім. Сталіна
1965 — на 3 роки поїхав до Німеччини; будував склади для ракетного палива
1967 — повернувся в Україну, одружився з Валентиною
1969 — народилася донька Ірина
1973 — працює інженером на арматурному заводі
1982 — народилася донька Ольга
2000 — вийшов на пенсію; влаштувався вахтером
2006 — померла дружина Валентина
2 
1
Коментарі
1