Андрій Паламарчук, 29 років, Київ:
— 20 лютого на Майдані ніс на ношах пораненого хлопця. Йому світло-шумова граната зірвалася у капюшоні. Він просив, щоб не несли до "швидкої". Боявся їхати в лікарню. Але я настояв. Потім провідував його у відділенні. Він сказав, що завдячує мені життям. Якби вчасно не потрапив до медиків, міг втратити багато крові.
Оксана Вальчук, 37 років, Запоріжжя:
— 24 серпня у сусіда схопило серце. Він живе сам. Набрав мій номер. Я прибігла до його хати. Казав, що болить шлунок. Просив відвезти в лікарню. Але авто забрав чоловік на роботу. Я викликала "швидку". Півгодини чекали на медиків. У чоловіка був інфаркт. Добре, що я його нікуди не везла. Бо йому треба був спокій.
Денис Низькородін, 40 років, Рівне:
— Мені не доводилося. А от товариш на фронті врятував життя жінці. Вона ледь не підірвалася на міні. Він вчасно гукнув їй: "Стій!" Це було недалеко від блокпосту. Жінка вибиралася із сірої зони.
Ірина Панащук, 35 років, Львів:
— Син недавно врятував життя коту. Хтось над ним добре познущався. У дорослої тварини був відрубаний хвіст, кровоточили вуха. Андрій підібрав його під нашим під'їздом. Ми доглядали за котом місяць. Коли виходили, відвезли до свекра у село, бо тримати в однокімнатній квартирі не змогли.
3 
1
Коментарі