Тамарі Варецькій нещодавно виповнилося 80 років. Рухлива, кмітлива, літами своїми гордиться. Доктор хімічних наук, досі працює в інституті імені Палладіна. Разом із відділом розробляє дивовижний клей — для склеювання швів під час операцій на очах.
— Ось мій тато — Володимир Григорович Саєнко, — показує вона сімейний альбом. — Сім років, з 1899-го по 1906-й, він служив на яхті Миколи ІІ, яка називалася "Штандарт". Тоді на "лейб-службу" (при особі монарха) брали за зовнішністю, а батько був красенем. Ось гляньте, це він у 1906 році, стоїть із книгою.
На флоті було заведено випивати чарку перед обідом. Тато відмовлявся, бо не міг після цього їсти. Коли звільнявся в запас, невипиту горілку йому компенсували грішми. Чимала сума вийшла!
У батьківському домі під Фастовом на стіні висіла велика фотографія — цар на полюванні у Фінляндії. Був на тому знімку й батько. За Сталіна ми це фото спалили.
Царська родина любила подорожувати Балтикою, Північним морем. Батько ходив на яхті у Фінляндію, Німеччину, Польщу. На полюванні та балах цар, бувало, напивався так, що моряки несли його на руках до шлюпки і ледь теплого піднімали на борт.
Микола ІІ, бувало, напивався так, що моряки несли його до шлюпки
На банкетах, де збиралися представники монарших родів Європи, — продовжує Тамара Володимирівна, — морякам виділяли окрему залу. І розсаджували через одного — росіянина, німця, фінна, англійця. Так батько вивчив кілька іноземних мов.
— А сувеніри з тих часів збереглися? — допитуюся.
— Тоді не було моди на сувеніри. Після служби тато привіз три ящики посуду — столового, чайного і, здається, для пива. На кожному предметі був герб монаршого фарфорового заводу. Ще він привіз срібні ложки. Досі пам"ятаю їх: круглі, з крученою ручкою. Працював стрілочником під Фастовом. Пишався, що йому платили 18 золотих карбованців. Зберігав гроші в банку, та революція з"їла всі заощадження.
Батько обміняв царський посуд на півмішка ячменю та вузлик часнику
Коли почався голод, батько подався до Росії. У Воронезькій області обміняв царський посуд на півмішка ячменю та вузлик часнику. Це врятувало нас від смерті. Ловив рибу в ставку. Якось прийшов хрещений — ноги товсті, мов димарі. Угледів у кутку риб"ячі кістки, схопив їх і з"їв.
Кілька ложок батько закопав на обійсті, але згод ом забув місце. Зрештою, зі старих батькових речей залишилися тільки тарілка та чашка. А під Фастовом, де ми мали сад, пасіку та великий будинок, нині мешкають чужі люди.
— Ми, вчені, живемо скромно, — показує своє помешкання. Живе пані Тамара в "сталінці" поблизу Лук"янівки. — Пенсія в мене велика — 1300 гривень. Навіть дітям допомагаю, — не скаржиться.
Попити чаю з царської чашки нам не вдалося. Син Тамари Володимирівни та невістка затіяли в її квартирі ремонт. Геть усе в помешканні встелено газетами. Тамара Володимирівна змогла знайти лише старовинну тарілку.
2 
1
Коментарі