— Уже два года в Австрии. До сих пор не могу привыкнуть. Переезжать после 40 лет очень сложно, — каже 50-річна Людмила Дмитришина. Переїхала з Вінниці до австрійського міста Штайр, працює перукарем у салоні.
— Три роки тому гуляли на корпоративі. В одному закладі з нами були дівчата з Пенсійного фонду. Стало цікаво, скільки я заробила за 30 років. Прикинули, що матиму не більш як 800 гривень. Держава дотягне до мінімальних 1100. Мене це зачепило, бо працюю з 17 років. Не мала відпусток роками.
Навесні поїхала в Австрію до сестри. Вона й умовила залишитись. У салоні поруч з її домом шукали перукаря. Пішла подивитись, оцінити роботу майстрів, хотіла трохи підстригтися. Зайшла — і розгубилась. Не могла пояснити, що хочу. Жестикулювала. Майстер обрізав моє руде волосся та пофарбував у білий колір. Була трохи в шоці, але не знала, як посваритися. Вже розрахувалася і мала виходити. Аж тут зайшла сестра. Пояснила, чого насправді я хотіла, поговорила з майстром та адміністратором. Власник попросив підстригти його. Стрижку, яку в салоні роблять 40 хвилин, виконала за 15. Пообіцяв взяти на роботу.
Над переїздом думала півроку. Зважувала всі "за" та "проти". В Україні 10 років мала свою перукарню. Але не змогла ні ремонт у хаті зробити, ні машину купити. Всі гроші йшли в бізнес — оновлювала сантехніку, меблі.
Головним аргументом стало те, що зможу заробити австрійську пенсію. Для цього маю легально пропрацювати 10 років.
Записалась на курси німецької до своєї знайомої. Перед виїздом здала мову на рівень В2. Це дозволило працювати офіційно. Запрошення прислав роботодавець.
В Австрії в салоні нічого не розуміла. Клієнти говорили іншою німецькою, яка відрізняється від літературної. Наче закарпатець говорить із жителем центральної України. Тому на телефоні встановила додаток, який записував фрази і перекладав їх. Якщо не розуміла, просила клієнта повторити повільно. Бігла до туалету, чекала на переклад. Далі думала, як відповісти. Часто дзвонила сестрі. Носила німецько-російський перекладач. Та й досі думаю російською.
Найважче було спакувати все своє життя в торби. Не знала, що брати. Речі збирала тричі. Спочатку склала сувеніри, ювелірні прикраси, чоловікові подарунки. Удруге — теплі речі, ковдру, взуття. Поїхала з невеликою валізкою з харчами. За квартирою наглядають дочка із зятем.
Мала кілька кофт, джинсів та інструменти для стрижки. Решту купила за кордоном. Тут одяг у рази дешевший.
Колись мріяла про море щоліта. Тепер — аби швидше минули десять років.
10 перукарок орендують у Людмили Дмитришиної салон у Вінниці.
— Колись викупила трикімнатну квартиру під перукарню. Цю площу здаю в оренду, — каже вона. — Майстрині щомісяця відраховують відсоток від заробленого та сплачують комунальні послуги. Маю до 10 тисяч гривень прибутку. Їх декларую як зарплату й відраховую відсоток у Пенсійний фонд. Справи ведуть дві дівчини, які мають знижку на оренду.
Платню забираю двічі на рік. Можна класти ці гроші на міжнародний рахунок, але гривні теж потрібні. У Вінниці лікую зуби, відвідую гінеколога, роблю стрижку та фарбуюсь.
5 днів відпустки двічі на рік бере Людмила Дмитришина в Австрії. Навідується у Вінницю.
506 867 гривень пенсії отримує 86-річний Олексій Гіов із Києва. Проживає в Нью-Йорку. 30 років працював інженером авіаційної компанії США. Останні 15 — на пенсії. Має домогосподарку з України. Багато подорожує. Гроші віддає на благодійність та підтримку української діаспори. За його кошти прооперували більше сотні дітей із хворим серцем.
Жінки йдуть на відпочинок у 60 років
В Австрії на пенсію жінки виходять у 60. Мінімальний стаж роботи — п'ять років. З 10-річним стажем можна мати пенсію у 80% від зарплати за останню п'ятирічку.
Друга система — накопичувальна. На рахунок у банку кладуть гроші. За 10 років на них набігають відсотки. Їх виплачують як додаток до пенсії.
— У банк щомісяця кладу 100 євро, — каже Людмила Дмитришина. — Мінімальна пенсія в Австрії — 750 євро. Якщо до них доплюсуються кошти, які відкладала, матиму 1100 євро. Пенсію тут виплачують 14 разів на рік. Є ніби 13-та наприкінці року та щорічна індексація.
2 
1
Коментарі