77-річний Броніслав Мартинов виготовив 14 макетів історичних кораблів російського флоту. Цінну колекцію зберігає вдома, у трикімнатній квартирі на вулиці Шевченка у Львові.
— Кілька макетів подарував родичам, два вкрали на виставці у львівському готелі. А "Інгерманлянд", зроблений у масштабі 1 до 100, повезли у Швецію. Були потрібні гроші, і я продав його за 800 доларів. Такі макети кілька тисяч коштують, — розповідає Броніслав Дмитрович.
Бере з полиці кораблик у скляній коробці.
— Це також "Інгерманлянд", тільки менший у 200 разів. Петро І сам проектував такий, тримав на ньому свій прапор, — продовжує Мартинов. – А це – точна копія "Побєдоносця", одного з кращих кораблів російського флоту правління Катерини ІІ, — обережно знімає з шафи модель завдовжки 1,20 см і заввишки 90 см. — У ньому 76 пушок. Такий у інтернет-магазині 10 тисяч доларів коштує.
Чоловік виготовляє кораблі з 1994-го, відколи вийшов на пенсію. На макет витрачає 2–3 роки. "Побєдоносця" робив 26 місяців.
— Деревину шукаю по меблевих фабриках, — каже. — На смітниках можна гарний шматок дивана чи шафи відрізати. Головне, щоб дерево добре висохло. Тоді кораблі більше 100 років можуть стояти.
Мартинов народився в Ленінграді. Його батько Дмитро працював цивільним комісаром на Ладозькій дорозі. Вона під час Другої світової війни з"єднувала окуповане місто з країною. Дорога мала багато складів, медпунктів, телефонних і телеграфних станцій. 12-річний Броніслав працював листоношею.
Жінка на 18 років від мене молодша
— Розносив листи солдатам. Якось німці закидали військову базу бомбами з літаків. Устиг у болоті сховатися. Вилажу — пошти нема, кругом тіла розкидані, калюжі крові. Після цього випадку я посивів. Жінки з сіл приходили подивитися на сивого 12-річного хлопця. Приносили молоко, ватрушки, — пригадує чоловік.
Після війни Броніслав служив на флоті. Два роки до досягнення повноліття — юнгою, ще 5 — матросом на крейсері "Адмірал Макаров". Потім повернувся до батьків.
— Весною 44-го батька, як партпрацівника, скерували піднімати промисловість у Київ, а в липні — до Львова. Ми оселилися у гарному будинку. Його господар, якийсь професор, утік із німцями.— Залишив бібліотеку, — продовжує майстер. — Батька за наклепом звинуватили в зв"язку з бандерівцями і посадили. Через рік виправдали, але в тюрмі він підірвав здоров"я. На 48-му році життя помер.
Броніслав Дмитрович 20 років працював заступником головного конструктора на заводі РЕМА. Хоча диплома про вищу освіту не отримав. Політехнічний інститут не закінчив через постійні відрядження.
Майстер живе з дружиною Раєю та двома синами — 23-річним Петром та Іллею, 22 роки. З першою дружиною Ельгою розлучився. Із нею має сина 51-річного Дмитра та доньку Марину, 54 роки.
— Зі старшими дітьми контактую, їхні доньки — Катюша й Таня — майже ровесниці з моїми синами, — усміхається чоловік. — Жінка на 18 років від мене молодша, працювала конструктором на заводі. Зараз доглядає мою сестру. Вона після інсульту не може ходити. В 11 років перенесла скарлатину, тому не чує, важко говорить. Зате вишиває гладдю. Хочемо показати її роботи на виставці. А дружина, коли роблю кораблі, сідає поряд із клубком ниток і в"яже светри.
1930, 2 вересня — Броніслав Мартинов народився в Ленінграді в родині партпрацівника
1942 — листоноша на Ладозькій дорозі
1944 — учень залізничного училища, бо там годували й одягали
1946 — вчився у Кронштадтській школі юнг
1953 — одружився з медиком Ельгою
1954 — народилася донька Марина, за три роки — син Дмитро, за 8 — Петро, ще за рік — Ілля
1982 — одружився із інженером-конструктором Раїсою
2003 — син Ілля вступив до Львівського медуніверситету
2 
35413
Коментарі