7 серпня Софії Ротару виповниться 60 років. "ГПУ" приїхала до села Маршинці Новоселицького району на Буковині, де народилася співачка. Тут живуть двоє її братів.

Вулицю, на якій мешкають Євген та Анатолій Ротарі (артистка змінила своє прізвище. — "ГПУ") знають навіть у Чернівцях.

— Вам до Ротарів треба? — запитує на виході із залізничного вокзалу Чернівців 38-річний таксист Сашко. — За півгодини будемо у них.

Біля хвіртки Анатолія Ротаря лежить здоровенний чорний пес. Оглянувши гостей, мовчки відвертається.

— Усередину зайдіть, там лише Аня, — гукає через огорожу сусідський хлопчина. З будинку виходить 11-річнаАнатолія Ротаря Аня.

— Тата немає вдома, — відказує дівчинка російською. Українською в Маршинцях не розмовляють. Служба в церкві йде молдавською.

Щоб не нудьгувати, дівчинка показує вбрання, яке їй подарувала тітка.

— Оце біленьке платтячко вона привезла аж із Франції, — захоплено розповідає Аня. — А костюмчик із Діснейленду, — показує барвисту кофтину із зображенням кролика.

На сусіднє подвір"я виходить 50-річний брат Софії Ротару Євген із 5-літровим бутлем вина. Євген тримає в селі магазин продтоварів. Нещодавно закрив його на ремонт.

— У Софії мало вільного часу, — розповідає. — Востаннє ми бачилися півроку тому. Сестра приїздила, коли мала вільний тиждень у концертному графіку. Їли шашлики, пили домашнє вино. Наш батько Михайло садив виноградники. А ми купуємо виноград, але вино робимо самі.

На сусіднє подвір"я заїжджає чорний джип. З нього виходить брат Софії та Євгена Анатолій Ротар, 51 рік.

— О, приїхав Толя, — каже Євген. — Ідемо до нього.

На подвір"ї дитяча гойдалка. На ній гойдається Аня. Біля літньої кухні вкритий скатертиною стіл і стільці.

— Я був на роботі, — розповідає Анатолій. Брат співачки має міні-завод із виробництва поліетилену. Він закочує рукава, приносить із холодильника огірки й помідори, кришить салат. Потім дістає з підвалу бринзу, приносить тарілку мамалиги.

— Це наша сімейна страва, — ріже на шматочки охололу кукурудзяну кашу. — Коли приїздить Соня, завжди її готуємо. Сестра дуже любить.

Господар посилає Аню по келихи, відкорковує пляшку шампанського. У двір заходить його 49-річна дружина Ауріка.

Оце біленьке платтячко вона привезла аж із Франції

— Ти добре прийняв гостей? — сідає біля нас. — Соня не забуває про рідню. Коли приїздила востаннє, Анєчці привезла плаття, нам — подарунки. Навіть незручно приймати, бо що можемо їй запропонувати?

Від мамалиги жінка відмовляється. Згадує, що вчилася в одному класі з сестрою Софії Аурікою. Дівчатка дружили. А з Анатолієм почала зустрічатися вже після школи.

Господиня веде до квітника. Показує кущі троянд.

— Толя ґрунт сюди привіз добрий, квіти гарно ростуть, — хвалить чоловіка. — Тут є квітка Аня. Посадили після народження доньки. Тепер, може, посадимо і на честь Соні.

Біля будинку з боку вулиці сіра цегляна споруда.

— Це — мій інкубатор, — пояснює Ауріка. — Вирощую гусенята. Продаю їх на сільському базарі.

Чоловік пропонує оглянути їхні міні-заводи — з виробництва поліетилену та пива. Останній Ротарі здають в оренду.

Їдемо за село. Зупиняємося біля розділеної надвоє будівлі. Суботнього вечора на підприємстві лише сторож і завгосп. Анатолій умикає світло в темному цеху.

— Колись ми варили бочкове пиво, — розповідає чоловік. — Над назвою думали всією родиною. Вирішили, хай буде "Рута": на честь пісні, яку виконує Соня. Потім здали завод в оренду, бо ніколи ним  займатися. Але тут, у холодильниках, тримаємо вино. Щороку робимо його по дві тонни, але й цього замало. Приймаємо багато гостей — родичів, знайомих.

Аня вилазить на мішки з плівкою:

— Це наше царство, — піднімає дівчинка руки догори. — А я — королева поліетилену!

Анатолій пропонує показати Маршинці. Усі хати — з цегли, територія чиста, дороги добротні. Село — на кордоні з Молдовою. На одному з перехресть висить стрілка з написом "Кишинів".

Неподалік обійсть Ротарів церква.

— У ній колись співала мала Софія, — розповідає Анатолій. — Коли батьки померли, справили їм тут панахиду. Після цього сестра виділила гроші на ремонт, а потім ще й на будівництво каплички. Тепер у церкві співає дружина нашого дядька, материного брата, Євдокія Миколаївна Агратіна. А дядько вже помер.

7 липня брати Софії Ротару з сім"ями їдуть до Криму. У Лівадійському палаці святкуватимуть 60-річчя сестри.

— Не знаємо, що дарувати, — бідкається Ауріка. — Вже радилися з Лідою (56-річна сестра Софії живе в Чернівцях. — "ГПУ") і Аурікою (ще одна, 48-річна, живе в Києві). Надіялися, що поїдемо до Румунії, купимо їй національний костюм. Але не встигнемо оформити візи.

1953, 9 березня — Анатолій Ротар народився в селі Маршинці Новоселицького району на Буковині
1957, 3 лютого — з"явився на світ брат Євген Ротар
1976 — Анатолій одружився з односельчанкою Аурікою; Євген був у трьох шлюбах, від першого має доньку
1988 — Анатолій закінчив сільгосптехнікум у Хотині, працював у колгоспі слюсарем, головним інженером
1991 — керівник підприємства "Ритм" із виробництва поліетилену
1996 — народилася донька Анна
65-річна сестра Зінаїда, сліпа від дитинства, живе з чоловіком у Кишиневі. Співачки 59-річна Софія і 48-річна Ауріка мають квартири в Києві, Софія — ще особняк у Ялті. 56-річна Лідія мешкає в Чернівцях, займається ресторанним бізнесом

×