Дві години ми з Юрієм Слюсарем, 48 років, ходили під холоднючим дощем вузькими алеями Лісового кладовища. Спершу знайшли 93-ту ділянку, потім вивчали таблички на могилах. Змокли до нитки. Потрібну табличку Юрій побачив першим. Він переконує, що тут похований його брат-близнюк Сергій. На табличці написано, що в землі лежить 27-річний Руслан Олексійович Білоконь.
Ця історія почалася в квітні 2003-го. Правоохоронці досі не знають, що сталося з Сергієм. Відомо лише, що він зник.
16 квітня 2003 року о 14.45 Сергій і Юрій потисли один одному руки й попрощалися під Солом"янським райсудом у Києві. Юрій потрапив у ДТП, і брат допомагав йому в цій справі.
Сергій зайшов до суду і вийшов звідти о 17.45. Подався додому — на вулицю Героїв Севастополя. Мешкав там із 22-річним сином Дмитром і колишньою дружиною Іриною Гаценко, з якою розлучився ще 1993-го.
Переодягнувся, пішов надвір із дітьми кумів — пограти у футбол. Ганяли м"яча майже до 9 вечора. Потім зателефонував Юрію. Домовилися зустрітися наступного дня. Вранці Юрій набрав домашній телефон брата й почув довгі гудки. Мобільного в Сергія не було.
Юрій з дружиною — теж Іриною — поїхав до брата. Однак дверей їм не відчинили.
Ірина з сином, перелякані, сиділи в квартирі у верхньому одязі
Пізніше знайомий розповів, що ввечері того ж дня був у Сергія вдома. Ірина Гаценко з сином, дуже перелякані, сиділи в квартирі у верхньому одязі. Кума Сергія Катерина Берегун пригадує, що в Дмитра були порізані три пальці. З коридору зник палас.
Ірина та Дмитро написали в Солом"янський райвідділ заяву, що Сергій зник.
22 квітня міліціонери прийшли з понятими. На внутрішньому ребрі кухонної батареї знайшли свіжозасохлу краплину крові. На стінах спальні — сліди замитої. Капітан Михайло Чекан узяв кросівки, футболку й спортивні штани Дмитра. Міліціонеру здалося, що сірі плями на них — то запрана кров.
Лідія Бойко, сусідка, розповіла:
— Ми прокинулися о 3.04 через дивний шум у квартирі сусідів. Там на підлогу та стіни розхлюпували воду, а потім розтирали ганчіркою. Чули тиху розмову. Криків і сварок не було.
У морзі 25-ї лікарні на Лісовому масиві Юрію запропонували оглянути обвуглене тіло. Цей труп міліція знайшла після пожежі в дерев"яній дачі на Воскресенці.
На горлі зяяла глибока поперечна рана. А на кінчику обгорілої кістки перенісся Юрій побачив характерну для їхнього роду маленьку ямку. Обгорілі шматки чорної матерії скидалися на джинси, які носив брат.
Однак міліція заявила, що ім"я вбитого — Руслан Білоконь, якого нібито впізнала сестра.
Юрій переконує, що тут похований його брат-близнюк Сергій
За півтора тижня Юрію дозволили вдруге оглянути тіло. Працівник райвідділу Петро Антоненко мав стоматологічну картку Сергія, але не подивився зуби покійного. Юрій каже, що чорних шматків на тілі вже не було.
7 травня 2003 року прокурор Дніпровського району дав дозвіл на поховання. Міліція розповіла Юрію, що хоронив ЖЕК, а не сестра. В очній ставці з цією жінкою йому відмовили.
Сергій Слюсар заробляв на життя брокерством. Працював сам на себе. Купував недорогі квартири й перепродував, коли дорожчали. Аби не платити податків, оформляв помешкання на колишню дружину Ірину.
2001 року придбав за $34 800 двокімнатну квартиру на вул. Гончара, у центрі Києва. Коли дійшло до перепродажу, Ірина відмовилася переоформляти права власника. Зрештою, погодилась уступити за умови, що Сергій виселиться з квартири на вул. Героїв Севастополя.
Але той виселятися не поспішав. Перед зникненням записав усе майно на брата. Зробив це, пояснює Юрій, через конфлікт з Іриною, її коханцем та сином.
За юриспруденцією, Сергій наче й не загинув. Тіла нема. Справу порушили за статтею "зникнення безвісти". Потім перекваліфікували на "насильне утримання в заручниках". Згодом — на "навмисне вбивство". За два роки в справі змінилося 11 слідчих. Юрій стверджує, що речові докази — запрана зелена футболка Дмитра, кросівки та спортивні штани — зникли.
Слюсар зібрав три томи прокурорських відписок
Печерський райсуд вісім разів відмовлявся визнати Сергія мертвим, Київський апеляційний — чотири. Адже слідство не надало доказів смерті та вбивства.
Юрій зібрав три томи прокурорських відписок. Рідні кажуть, що він дуже змінився. Справу вивчив по хвилинах. Документи цитує напам"ять. Коли говорить про слідчих — зривається на крик.
У Юрія з Іриною два сини й донька. Чоловік працює водієм-експедитором у компанії, яка торгує канцтоварами. Живуть на Печерську.
Юрій не може змиритися, що доля брата невідома. Каже, вони були одним цілим. Навіть вгадували думки один одного.
— Я, бувало, сварилася з чоловіком, бо вони з Сергієм нагадували мені, вибачте, двох баб, — пригадує дружина Ірина. — Могли говорити по телефону більше двох годин.
Минулого тижня у справі відбулися перші зрушення. У міській прокуратурі Києва Юрію Слюсарю повідомили, що деякі міліціонери та слідчі діяли незаконно. Підозрюють, що не задарма. Нині слідство контролює Генпрокуратура.
2 
1
Коментарі