"Більше години не міг у неї мікрофон забрати — прочитала половину "Кобзаря"

 

Після розлучення Олександр Ліщенко став учити напам'ять твори Шевченка

— Якби не розлучився, ніколи б не почав читати на сцені вірші, — каже київський інженер 47-річний Олександр Ліщенко. Щодня декламує на столичному майдані Незалежності поезію Тараса Шевченка.

У середу 3 вересня приходить під стелу Незалежності з мегафоном. Невисокого зросту, у джинсах і вишитій сорочці.

— Коли вчився в Політехнічному інституті, дуже любив Сергія Єсеніна, — Олександр говорить швидко, всі слова вимовляє чітко. — Міг напам'ять 5 годин без перерви розказувати його вірші. Думав вивчити їх стільки, щоб без упину розповідати добу. Та не вийшло. Влаштувався на роботу, одружився — і на це не лишилося часу.

Три роки тому після розлучення в душі щось зашкварчало і заграло. Настрій був такий, що знову до Єсеніна повернувся. Виявилося, що через 25 років більшу частину пам'ятаю. Якось став перед дзеркалом і 3,5 години декламував його.

Потім дізнався, що Єсенін не раз був у Києві і навіть переклав уривок Шевченкової поеми "Княжна". Взявся вчити Кобзаря. Зі школи знав вірші про хрущів і вишні, а тут заново відкрив його. Можу напам'ять три години читати.

Олександр піднімається на постамент і читає "Заповіт". По закінченні до нього підходять дві жінки у вишиванках. Просять дозволу і собі щось почитати. Олександр дає їм "Кобзаря". Розповідає, декламувати на Майдані почав 28 липня.

— Перед тим часто пропонував читати тут поезію, та мені казали: вона була актуальна при динозаврах. Зараз щодня послухати твори приходить не менше півсотні людей. Ще з 15 виступають на нашій імпровізованій сцені: виголошують вірші, співають і грають на музичних інструментах.

Одна жіночка прийшла й попросила дозволу поезію прочитати. Більше години не міг у неї мікрофон забрати. Прочитала половину "Кобзаря".

Тижні два тому дві тітоньки підійшли, щоб заспівати кілька пісень на вірші Шевченка. Приїхали із Слов'янська. Приходили ще двічі. Коли поверталися додому, казали: будемо в себе такі вечори влаштовувати. Оце дзвонили, хвалилися, що вже пару разів читали Шевченка на головній площі міста.

Олександр закінчив факультет електронної техніки Політехнічного інституту. Працює за спеціальністю.

— На роботу приходжу раніше за всіх, щоб до 18.00 бути вільним. Якраз за годину встигаю доїхати на Майдан. Тут виступаю не менше двох годин. Якось у "Бабуїні" (паб у Києві. — "ГПУ") хотів запропонувати декламувати твори Єсеніна і Шевченка. Підійшов до арт-директорки, а вона каже: "Прочитайте мені щось із Єсеніна". В одному вірші були такі рядки: "Пей со мною, паршивая сука, пей со мной. Излюбили тебя, измызгали — невтерпеж. Что ты смотришь так синими брызгами? Иль в морду хошь?". Не встиг закінчити, як до неї підбігла офіціантка і спитала: "Міліцію викликати?" Думала, я по­грожую.­ Ми лише розсміялися.

×