20-річний Богдан Сенчуков з міста Жашків на Черкащині робить із сірників гітару у повну величину. У колекції Богдана є сірникова Ейфелева вежа, гармошка, два кораблі, трактор з бороною.
— Гітару тяжко робити у тих місцях, де заокруглення в інструмента. Я укріпив усе, щоб струни порошка не повиривали. Ще поставлю колки. Струни взяв звичайні, пробував грати — гітара звучить. Ще дороблю деко і буде готова. Сірники склеюю у два шари. Зовнішній — сірники клею поздовж, а внутрішній шар — сірники йдуть упоперек. Гриф зробив дерев'яний, як у звичайній гітарі. Якби він був із сірників, то струни його просто поламали б.
Вироби із сірників хлопець почав робити шість років тому. Перший виріб — корабель — подарував дідусеві.
— Я закінчував дев'ятий клас, були екзамени, — розповідає Богдан Сенчуков. — Щоб заспокоїти нерви, почав робити із сірників корабля. Мама казала, щоб не займався цим, а вчив. Але я продовжував майструвати.
Він живе з батьками. У родині ще є дві менші доньки, які навчаються у школі. Хлопець закінчив місцеве ПТУ. Батько відомий у місті чоботар, має свою майстерню з ремонту взуття. Богдан працює з ним у майстерні. На один виріб із сірників витрачає від кількох місяців до року. Щодня працює від 15 хв. до кількох годин.
— Найдовше роблю Ейфелеву вежу. Три роки її не можу закінчити. Придумав, як має бути далі, а руки не доходять. Гармошку зробив за кілька місяців. Гітару в лютому почав, мене це захопило. Інтернету у нас немає дома, користуюся ним рідко. Тому всі вироби в мене оригінальні. Я нікого не повторюю. Гармошку зробив, щоб порадувати Івана Івановича Сухого — засновника музею гармоні, відомого музиканта.
Креслень чи схем Богдан не робить. Усе тримає в голові. Схематично може накреслити виріб на папері. Скільки піде сірників, не рахує до початку роботи. На гітару вже витратив 13,5 тис., а на Ейфелеву вежу — 2 тис. Клей радить використовувати як для чобіт.
Продавці дивуються, коли купую багато сірників. Беру балабановські. Вони харашо поколені, чисті, світлі.
3 
1
Коментарі
2