— У нас з Андрієм Олександровичем різниця 11 років. Він був ідеалом чоловіка. Я досі в жалобі, — каже 56-річна Галина Островая, вдова і цивільна дружина режисера Андрія Бенкендорфа. 24 лютого по ньому справлять роковини. Він помер у 66 років від раку.
Галина була заступником генерального директора студії ім. Довженка. Працювала із чоловіком як другий режисер.
Часто буваєте на його могилі?
— Востаннє була минулої неділі. А перших півроку якщо не щодня, то через день ходила. Зберігаю письмовий стіл, за яким він сидів, і настільну лампу. Багато хто позбувається цих речей, аби полегшало. А я не можу. Он на річницю зберемося всією сім'єю. Я, його син Єгор, колишня дружина Поліна.
Із його рідними у вас добрі стосунки?
— А чому мають бути погані? Ми з Андрієм зійшлися 1996-го, коли він був уже поза сім'єю. Понад п'ять років жив сам. Відтоді я була поряд із ним до останньої хвилини. Ми не були розписані, але мене цей момент ніколи не бентежив. Він навіть не розлучився зі своєю дружиною. Ніколи не сварились. Андрій взагалі ніколи ні на кого не кричав. Приходив на знімальний майданчик і говорив: "Діти мої". Не любив переробітку, не примушував працювати більше ніж треба.
Як ділили спадок?
— Ділити нам не було що. Мені залишилася машина, яку він купив. Коли ми зійшлися, Андрій жив в однокімнатці на Солом'янці. Потім купив житло на Франка. Після його смерті я переїхала до своєї квартири. Усе майно належить його рідні.
Яким він був у останній рік свого життя?
— Дуже любив малювати. Олією писав в основному автопортрети. Їх десь із 20-30 штук є. Більшість роздарував, частину забрав син, і в мене кілька лишились. Є ще зо 300 робіт, намальовані на комп'ютері.
Хотів зняти картину про Тараса Шевченка, але не встиг. Письменника хотів показати не селюком у кожусі, а європейцем, у якого на той час була найдорожча в Петербурзі пара взуття.
15-річний Сергій Жук, баскетболіст кадетської збірної Білорусі, помер після ранкового тренування в республіканському училищі олімпійського резерву. Там він навчався. Лікарі "швидкої" визначили причину — зупинка серця. Тіло спортсмена батьки забрали до рідного міста Вілейка. Був гравцем збірної Ю-16 на позиції центрового. У дитячо-юнацькій баскетбольній лізі виступав за команду "Цмокi-Мiнск-97".
20 лютого на Байковому кладовищі в столиці поховали літературознавця Веніаміна Еппеля. Він помер від раку на 43-му році життя. Закінчив Київський університет будівництва й архітектури. 20 років там був науковим співробітником. Неодружений, дітей не мав. Із середини 1990-х працював над "Словником українських псевдонімів". Міг годинами розповідати про псевдо наших письменників.
Рибалка 36-річний Петро Педан утопився 14 лютого на Дніпродзержинському водосховищі в селі Світлогірське Кобеляцького району на Полтавщині. Він ловив рибу. Потім сів на велосипед і поїхав по тонкому льоду. За кілька метрів провалився під кригу. Рибалки кинулися рятувати його. Коли дістали, він був мертвий. Петро не одружувався. Жив з батьками і двома сестрами. Працював за наймом.
12-річний Михайло Нікітін, вихованець Фонтанської школи-інтернату Комінтернівського району на Одещині, помер у дитячій обласній лікарні від септичного шоку. За чутками, за кілька днів до смерті хтось побив його у душовій інтернату. Коли вихователі помітили Михайла непритомним, відвезли у лікарню. В інтернат він потрапив торік зі старшим братом після смерті матері. Батька позбавили батьківських прав. Обставинами смерті Нікітіна зацікавилися правоохоронці.
34-річну жительку райцентру Березне на Рівненщині задушив чоловік, коли запідозрив у зраді. Потім здався міліції. Подружжя жило разом шість років. Часто сварилися і билися через випивку. Вадим приревнував Людмилу до місцевого. Накинув дружині на голову пояс від її халата й задушив. Торік подружжя позбавили батьківських прав. Двох їхніх дітей усиновила бабуся.
8 
35413
Коментарі