16-річний Владислав Рак із міста Сміла на Черкащині зняв короткометражний фільм про священика, якому вдалося самотужки відбудувати церкву в селі Куцівка Смілянського району. Стрічка перемогла у Всеукраїнському конкурсі мультимедійних проектів "Урятувати від забуття".
Зустрічаємося у кав'ярні в центрі Сміли. Владислав у модній картатій сорочці і джинсах. Із ним прийшли його мати Ольга Рак, 38 років, та дівчина 15-річна Вікторія. Тримає шоколадного зайчика.
— Це я Віці зі Львова привіз, — каже Влад. — Тільки-но повернулися з мамою із Трускавця. По путівці їздили, яку на конкурсі подарували. Звідти вирвалися до Львова. Відвідали шоколадну фабрику, ходили у музеї, кав'ярні. Вразило, як люди розмовляють. Їхня мова — не суржик, як у Смілі, а наче салат із болгарської, угорської, польської та румунської мов.
— Західна Україна більш європейська, мабуть, через близькість до Польщі. А Схід подібний до Росії. Країна може змінитися тільки з приходом нової влади, — розмірковує хлопець. — Сподіваюся, що це відбудеться на наступних виборах. Треба йти до Євросоюзу. Спочатку складно буде, бо українська продукція не може конкурувати з європейською Але це змусило б наших виробників працювати на якість. Освіту було б непогано змінити. Після дев'ятого класу учні повинні обирати предмети, які їм подобаються. Я йду вчитися на історика після школи, то навіщо ж мені фізика? Але треба вчити, бо оцінка з неї впливає на атестат.
За перемогу в конкурсі отримав 3,5 тис. грн.
— Гроші швидко витратив. Купив собі планшет, а мамі пообіцяв каблучку. Залишок віддав церкві, про яку кіно знімав.
Влад навчається у класі із поглибленим вивченням української мови та літератури. У вихідні їздить до Черкас на підготовчі курси. Планує вступити на історичний факультет університету ім. Богдана Хмельницького. Ходить на секцію з баскетболу, пише пісні та вірші українською, російською та англійською мовами.
Свій перший фільм зняв торік. Присвятив його своїй 87-річній прабабусі. Вона була головою колгоспу, родом із сім'ї ворога народу. Її батька репресували за те, що не хотів розкуркулювати людей. Але вона змогла в глухому селі організувати свій театр, садочок, була режисером. Другий фільм почав знімати, як побував на службі у Куцівці, в зруйнованій церкві Різдва Пресвятої Богородиці. Від села до райцентру 25 кілометрів. 10 разів їздив туди. Щоб не прогулював уроки, батьки возили автомобілем.
За сталінських часів у храмі був склад хімікатів. Церкву хотіли відновити за державний кошт, але, як це часто буває, забрали гроші й поїхали. Отець Василь почав піднімати людей, щоб відбудувати храм. Сам зварював, малярні роботи робив, штукатурив. Він молодий, 30 років. Має дружину, трьох діток і авторитет у селі. Людей, які живуть далеко, він на своїй старенькій машині привозить до церкви й відвозить додому.
— Щоб зробити фільм, грошей треба небагато. Камеру нам надав друг родини, який знімає весілля. Допоміг змонтувати відео за 50 гривень. Сценарій з мамою писали.
Стрічку можна переглянути на "Ютубі".
— Люблю старі комедії Гайдая, особливо "Операцию Ы" — про розкрадання радянського майна. З вітчизняних режисерів подобається Юрій Іллєнко. Бо він своїми картинами висловлював протест проти радянської влади. Був би не проти посидіти за кавою із Джимом Керрі (американський комедійний актор. — "ГПУ"). Спитав би в нього, як стати успішною людиною.
3 
1
Коментарі
3