42-річний японський фотожурналіст Такаши Ітозава сім років живе в Луганську із дружиною Оленою, 36 років. У їхній трикімнатній квартирі граються двоє дітей. Ім"я чотирирічної Ріки означає "запах мудрості", а дворічного Наокі — "промінистий". На столі парує зелений чай із рисових зернят. На піаніно стоїть самурайський шолом.
— Це символ відваги, — пояснює господиня. — Його дарують японському чоловікові при народжені.
А що дарують дівчаткам? — цікавлюся в чоловіка.
Такаши відповідає англійською. Олена перекладає.
— Кожна японка має полицю з ляльками, що імітують імператорське весілля. Це гарантує благополуччя.
Такаши ставить на коліна ноутбук. Показує свої фотографії. Каже, що багато подорожує.
— 1999-го наш ансамбль "Ангелюс", у якому я співаю, поїхав до Словаччини, — згадує Олена. — Вирішили пограти на вулицях Братислави — там це прийнято.
— А я саме затримався в Братиславі на кілька днів, — додає Такаши. — Вийшов зробити знімки нічного міста. Раптом чую божественну музику. Пішов на звук і побачив п"ятьох дівчат із довгим волоссям. Запропонував їм сфотографуватися, вони погодилися.
Діти граються м"ячиками, зробленими з ниток. У Ріки — червоно-золотий, у Ноакі — темно-синій. Хлопчик хоче забрати м"ячик у сестри. Мати дає їм олівці й відправляє малювати на шпалерах.
— Усе одно нові будемо клеїти, — пояснює. — У Братиславі Такаши приніс мені ма-а-леньку коробочку, — продовжує. — У ній було п"ять паперових журавлів, наче пшеничне зернятко. А як повернулася до Луганська, зателефонував й освідчився. Руку й серце запропонував у Римі. Я там півроку стажувалася у Папському католицькому міжнародному університеті.
Як прийняли зятя ваші батьки?
— Вони знають англійську, тому проблем не було. Зустріли як рідного. Наокі першими почав вимовляти англійські слова. З татом вони розмовляють англійською, а зі мною — російською. Знають кілька пісень і слів по-японськи. Недавно були в Японії. Наша японська бабуся випрала білизну й повісила сушитися на балконі. Ріка перекладала її мову: "Мамо, бабуся каже, що одяг уже сухий!".
Відправляє дітей малювати на шпалерах
Розпитую Такаши, чим заробляє на утримання сім"ї.
— Двічі на рік їду на два місяці до Японії, — пояснює. — Працюю над рекламними проектами. На гроші, що там заробляю, в Японії можна прожити два тижні, в Україні — кілька місяців. Викладаю японську в Луганському педуніверситеті. А в коледжі культури — художнє фото. Дружина підробляє перекладами. У неї дві вищі освіти: медична й лінгвістична.
Український побут не лякає?
— Страшенно злякався, коли вперше сів у ліфт. Він дуже скрипів, — розповідає усміхаючись. Додає, що звички наших народів різняться: — Японці спочатку приймають душ, а потім — ванну. Ми не стелимо на підлогу килимів, не ходимо в тапках. Тут я відкрив для себе консервування, ви це називаєте "закривашка".
Питаю, як розподіляють родинні обов"язки.
— Коли народився Наокі, я займалася дитиною, — каже Олена. — А Такаши робив ремонт. І меблі в коридорі майстрував сам. Ходив два тижні, не розмовляв. Думала: сердиться, а він плани виношував. Поклав мені на стіл креслення. У японців феноменальні здібності до нових знань. А як Такаши готує!
— З української кухні визнаю тільки борщ, — зізнається він. — І то не більш ніж раз на місяць. Але ваші продукти — натуральні. Помідори пахнуть, як у дитинстві. Я придумав рецепт приготування варення та солоних огірків.
Олена несе з кухні на блюдці варення з яблук. Пробую — смачно.
— Рецепт тримаю в секреті, — каже Такаши. — Навіть дружину з кухні виганяю, коли готую. Тут є мед, кориця, коньяк, лимон. Часто готую суші, рис, овочі, морепродукти, курку в клярі. Шкода, що в Україні не всі продукти доступні.
А що люблять діти?
— Їм подобається мисо — такий японський суп із пасти та сої, що забродила. А ще суші й сабо — рисові крекери. Рис вони їдять у необмеженій кількості. Гени!
1964, 25 березня — Такаши Ітозава народився в Токіо, столиці Японії, у сім"ї будівельника й майстрині з виготовлення кімоно
1980 — вступив до Токійського політехнічного коледжу
1984 — фотожурналіст в Австралії
1985–1994 — мандрує світом; потім два роки живе в Австралії
1999 — у Братиславі, столиці Словаччини, познайомився з українською музиканткою Оленою Швець; приїхав в Україну
2001 — Олена й Такаши одружилися
2002 — народилася донька Ріка
2004 — з"явився на світ син Наокі
Коментарі