20 січня у Полтаві прощалися з колишнім міським головою 62-річним Анатолієм Кукобою. Його п'ять разів обирали мером. Між собою городяни називали Кукобу "батьком".
Помер Анатолій Тихонович 17 січня в полтавській обласній лікарні.
— Був удома до останнього. Виходив на вулицю, гуляв із дружиною Вірою, — розповідає Анатолій Лобач, помічник Кукоби. — Спілкувався тільки з тими, з ким сам хотів. 17 січня ввечері йому стало зле. Викликали "швидку". В лікарню поїхав із дружиною.
Два останні роки Анатолій Тихонович хворів на рак легенів. Про недугу не любив говорити.
Відспівували померлого у Самсонівській церкві в Полтаві. На церемонії були лише рідні та близькі друзі. Біля палацу дозвілля "Листопад", побудованого за керівництва Кукоби, шикуються в чергу кілька тисяч охочих провести екс-мера в останню дорогу. Біля входу стоять двоє чоловіків, тримають великий вінок із написом "Від банкірів". Із фасаду будівлі познімали всі концертні афіші.
До центрального входу під'їжджає чорна іномарка. З неї виходить колишній полтавський міський голова Андрій Матковський. Тримає червоні гвоздики.
— Знайомі ми із Анатолієм із 1988-го, — згадує. — Наші стосунки складалися по-різному. Останні роки спілкувалися тісно. Не кожне місто може похвалитися таким мером, бо навіть у кризовий час Полтава була завжди з водою і світлом. Не можу сказати, що всі його любили, але байдужих до нього не було.
Друзі Кукоби кажуть, він любив жартувати. На роботі говорив приказками.
— Якось на зборах міського активу один із начальників щось не так зробив, — розказує перший заступник мера Анатолій Бойко. — Тоді Анатолій Тихонович запитав у нього: "А ви знаєте, чому в радянські часи біля державних і партійних установ садили ялинки?" Той знизав плечима. "Щоб чиновники пам'ятали, де знаходиться Сибір", — розсміявся Кукоба. Завжди був лідером і душею компанії. Із близькими і друзями любив їздити на шашлик та рибалку. Дехто його боявся, але близькі знали, що просто треба робити так, як він хоче, й тоді все буде добре. Пригадую, любив фільми про війну "Летят журавли" та "В бой идут одни старики". У нього вдома гостювало багато артистів. Із Кобзоном найбільше дружили. 2004-го Кукоба на знак дружби подарував йому добротну ікону. Енергійним був. До останнього боровся з хворобою, не вішав носа. Перейменуємо в Полтаві вулицю Пролетарську на Кукоби й поставимо там йому пам'ятник.
У холі на першому поверсі стоїть великий екран. Демонструють фільм про життя Кукоби, який зняли на місцевому телебаченні два роки тому. Лунає похоронний марш.
Труна із тілом стоїть на другому поверсі. Біля покійного сидять родичі, дружина Віра та донька Анна.
— Блідий, дуже схуд, навіть не схожий на себе, — дивиться на небіжчика жінка в норковій шапці.
Біля труни вишикувалася почесна варта, яка змінюється що 15 хв. Люди кладуть у труну квіти. До зали заходять полтавський мер Олександр Мамай і голова Київської міської адміністрації Олександр Попов.
Близько першої дня військові виносять труну із "Листопада". Люди тиснуться до виходу. Чорний катафалк їде на центральне міське кладовище. Аби процесія не потрапила в затор, рух містом частково перекрили.
Чотири роки тому Кукоба пішов із політики. Опікувався заснованим ним Фондом захисту і підтримки талановитих дітей, обласною Федерацією футболу. Намагався не пропускати жодного матчу полтавської "Ворскли". Мешкав Анатолій Тихонович із дружиною в двоповерховому будинку навпроти Полтавської філармонії. Мав дачу, де виростив 300 кущів троянд, які ніколи не зрізав. Казав, йому їх шкода. У Кукоби залишилися доньки Юлія та Анна. Юлія — кандидат наук, закінчила медакадемію. Вона викладач. Друга донька — економіст за освітою, має рекламне агентство "Анна", елітний салон краси "Віле Вало". В Анатолія Тихоновича троє онуків — Світлана, Анна та Ілля. Дружина Віра займається благодійністю.
2 
1
Коментарі