"Ось він, дядя Толя. Два з половиною роки тому вперше став на ковзани. І як тепер катається", — віце-президент хокейного клубу "Львів" Михайло Чіканцев показує невисокого чоловіка, який катається на ковзанці спорткомплексу "Медик".
59-річний Анатолій Капустін під"їжджає до бортика. Він у жовтій маніжці поверх джинсової сорочки, спортивних штанях і чорній кепці. На ногах — чорні ковзани з білими шнурівками. Пропонує поговорити в павільйоні — там залишають речі ті, хто приходить на ковзанку:
— Холодно, а я легко одягнений, — каже. Іде, не знімаючи ковзанів. — Газет не читаю. Там таке іноді пишуть, що можна інфаркт схопити. А я вже один мав.
Проблеми з серцем Капустін мав сім років тому.
— Відчув, щось пече тут, — показує на горло. — Спершу думав, простудився. А потім відчув, що зовсім погано. Зайшов у поліклініку, лікар каже: "Та ти вже холодний, викликай "швидку"!" Після лікарні довго не міг відновитися. Було, двадцять метрів пройду і мушу зупинитися. Є такий у Львові Антон, не пригадую прізвища... Так от, він половину наших хокеїстів навчив кататися на роликових ковзанах. Якось і мені запропонував купити ролики. І, знаєте, стало краще. Зимою почав грати в хокей. А гра змушує викладатися. І тут раптом раз — відкрилося друге дихання.
Капустін рекомендує роликові ковзани всім, у кого хворе серце.
— Чоловік не може бігати, а ролики — це дуже м"яке навантаження. Почнеш кататися — і потихеньку ввійдеш у форму. Зараз граю в другій команді ХК "Львів" на позиції лівого нападника. Ганяю, звичайно, не так, як молоді, — голів не забиваю. Але задоволення отримую колосальне.
Удень на "Медику" працює платна ковзанка. Тренування хокеїстів починаються об одинадцятій вечора.
— У суботу та неділю з сьомої ранку — ігри. Коли тренувань чи ігор нема — все одно на ковзанку приходжу. Без льоду жити вже не можу. На роботі тільки й думки, що про хокей. Працюю в комп"ютерному відділі "Промінвестбанку".
58-річну дружину Ларису на ігри не бере.
— Тут люди не соромляться говорити все, що думають. Іноді такого можна наслухатися, що жінка не зрозуміє, — пояснює.
Капустін бере ключку. Каже, віддав за неї $87.
— Дуже легка, — дає потримати. Тоді показує тверду пластину, схожу на труси. Її одягають на пах. — Аби повністю переодягтися, треба як мінімум півгодини. Найбільше часу витрачаю, взуваючи ковзани.
1947, 8 березня — народився в Коломиї Івано-Франківської області; батько — військовий, мати — бібліотекарка
1957 — сім"я переїхала до Львова
1973 — закінчив механіко-технологічний факультет Львівського політехнічного інституту
1973–1975 — служив під Москвою в зенітно-ракетних військах
1976–1992 — робота на заводі мікроприладів
1992 — почав працювати в комп"ютерному відділі "Промінвестбанку"
2000 — переніс інфаркт
2004 — зайнявся хокеєм
Одружений. Має синів — 33-річного Михайла та Павла, 25 років
8 
35413
Коментарі