Анастасія Закидальська 25 років була у неволі

Колишня медсестра і зв'язкова Української повстанської армії Анастасія ЗАКИДАЛЬСЬКА померла на 95-му році. Її поховали у Бориславі на Львівщині.

— Мама зовсім юною вступила до лав УПА, — розповідає донька Наталія Закидальська. — Вона надавала медичну і психологічну допомогу пораненим підпільникам. За зв'язок із повстанцями її арештували у серпні 1944-го. Тримали в тюрмі у Дрогобичі, а потім заслали до міста Інта в республіці Комі. У неволі мама пробула 25 років, але не зламалася.

У засланні Анастасія Закидальська вийшла заміж, народила двох доньок. До Борислава повернулася 1981-го.

— В Інті всі говорили російською, — каже Наталія. — Мама переживала, щоб ми з сестрою не виросли яничарами, які нічого не знають про свою батьківщину. Разом із батьком вчила нас мови й українських традицій. Коли я закінчила школу, мати поїхала зі мною до Львова. Хотіла, щоб я вчилася на рідній землі. Тоді в кожному вузі працював відділ КДБ — стежили, щоб дітей патріотів на навчання не брали. Та мама знайшла людей, які допомогли мені стати студенткою.

Анастасія Закидальська працювала кореспонденткою. Вісім років очолювала "Союз українок" — найбільшу жіночу організацію країни. 2014-го презентувала свою книжку спогадів "Інтинські сніговії". Видала її власним коштом.

×