Аліна Потемська розмалювала вночі під'їзд

2

Фото: ФОТО З САЙТА www.petrykivka_rukotvory.com.ua

– 20 років виходила із квартири і бачила облуплені стіни. Позаторік взяла в руки пензля й почала їх розписувати, — каже київська художниця 25-річна Аліна Потемська із творчого об'єднання "А-ТРИ". Живе в Святошинському районі столиці.

Аліна зустрічає біля під'їзду. У руках тримає тюбик білої акрилової фарби і тоненький пензлик. На стіні вздовж сходів до ліфта намальований білий песик. Біля нього — дерево з пташками і кораблик, що пливе по воді.

— Мордочка песика — щербинка на шту­катурці. Мені вона весь час здавалася схожою на голову собаки. Якось сказала про це другові, а він лише посміявся: ну і вигадала.

Песика малювала вночі, коли люди із квартир майже не виходять. Мама ­постійно спускалася перевіряти, чи все зі мною гаразд. Малювала його години зо три. За цей час лише одного сусіда зустріла. Він напідпитку повертався додому. Подивився на мої малюнки і сказав: "І як ти могла в цьому страшному під'їзді таку красу розгледіти?" А на прощання додав: "Треба тут лампочку поміняти, щоб тобі було видніше малювати". Наступного дня вкрутив потужнішу.

Художниця сідає на сходи. На синьому кораблику виводить латиницею напис "Патріот".

— Учора тут зустріла сусідку. Вона якраз йшла вигулювати свого лабрадора. Він сів на сходах — і ми обоє зрозуміли, із кого я свого собаку малювала.

Більшість сусідів не знали, хто це малює. Кілька разів чула, як між собою говорили: це якісь діти. А позавчора домальовувала кораблик. У під'їзд зайшла пара. Жінка каже: "Так ось той привид, який стіни в нашому під'їзді розмалював".

Сусідка-четвертокласниця вже кілька разів фотографувалася біля песика. Називає його Паті. Щоранку з ним вітається, а вдома вигадує про нього всілякі історії. Якось поверталася ввечері, а біля нашої квартири на стіні намальована паска і писанки. А збоку напис — "З Велико­днем". Зайшла додому, мама розповідає: "Тут до тебе сусідка приходила з пензликами і фарбами, каже: "Я хочу малювати. Аліна вдома?". Тебе не було. То вона сама стіну розписала".

Аліна піднімається сходами до ліфта. Натискає кнопку виклику. Збоку біля неї намальований білий зайчик. Здається, він визирає з-за неї. Всередині на панелі з кнопками — кольорові квіти, сині хмарки і білі метелики.

— Всі ці роки дратувала оця пошкрябана табличка. Якось у мене лишалася половина тюбика зеленої фарби. Вирішила нею пофарбувати табличку ліфта. Тричі піднімалася з 1-го на 9-й поверх — і спускалася. За цей час встигла її замалювати. Потім ще з півгодини стояла на першому поверсі — всіх попереджала про пофарбоване. Більшість реагували нормально. Але траплялися бабусі, які щось незадоволено бубоніли.

Наступного дня домалювала тюльпани, хмаринки і метелики.

Перший малюнок протримався місяць. За цей час його подряпали і понаписували матюки. Мусила зробити новий. З ним сталося те ж саме. Перемалювала втретє. Поки лише хтось збоку домалював метелика.

Використала більше кілограма гуаші

Художниця 33-річна Вікторія Тимошенко із Дніпропетровська розмалювала дворовий гараж, двері під'їздів, фасад та стіни коридорів багатоповерхівки.

— Усе почалося із жарту, — розповідає Вікторія. — На одному з моїх майстер-класів познайомилася із мешканкою цього будинку Наталією Сердюк. Розговорилися, і вона сказала, що на день народження мріє про незвичний подарунок — феєрверк із петриківського розпису. Вирішила зробити їй такий сюрприз.

Для малюнків використала більше кілограма гуаші.

— У фарби додавала клей ПВА, аби краще трималися. Зверху малюнки покривала лаком, щоб не боялися дощу і снігу. Спочатку люди мовчки за мною спостерігали, а на другий день почали розпитувати. Одна жіночка принесла баночку клею, сказала, хоче хоч чимось допомогти. А чоловік із сусіднього будинку просив: "У нашому під'їзді на вхідних дверях хтось написав нецензурне слово. Я вам баночку фарби куплю, а ви замалюйте матюк якоюсь квіточкою". Замалювала його розкішною мальвою.

Над розписами працювала 5 днів. По закінченні на мій телефон почали приходити повідомлення з невідомих номерів. Люди писали: "Дякуємо. Ви зробили наш під'їзд найкрасивішим у світі". А бабусі, які люблять сидіти на лавочках перед будинком, кажуть мені: "Цілими вечорами дивимося — і налюбуватися не можемо". Тепер хочу розписати петриківкою машину чоловіка.

×