57-річний Олексій Кваша із села Мартинівка Гадяцького району на Полтавщині 20 років укладає свій родовід. До родичів зараховує прем"єр-міністра Юлію Тимошенко, екс-президента Польщі Александра Кваснєвського, письменника Тараса Шевченка та гетьмана Івана Мазепу.
— У глибину родовід пускається на 357 років. У основ стоїть літописець Івана Сірка — Ярема Кваша. Він емігрував до Польщі й став Кваша-Нєвський. Через три-чотири коліна вирисовується наш родич у Польщі, перший презідєнт Кваснєвський. Єслі б мені дали доступ до польських документів, я б зумів це доказать. Юля Тимошенко теж моя родичка, але треба рахувати, яка.
Запевняє, що знайшов понад 12 тис. родичів. Дерево роду намалював на 24 ватманах. Його розмістили в Полтавській обласній бібліотеці.
— 20 років адського упорного труда, — одягає окуляри. — Останні два місяці спав по дві години на добу, щоби доробить дерево роду. І тєм нє мєнєє вигляжу нормально, хотя маю 57 болячок.
Родичами Кваша вважає всіх, хто має однакове прізвище з його ріднею.
— Це і Тарас Шевченко, і Іван Мазепа, і білогвардійський генерал Андрій Шкур, і генерал дивізії "Галичина" Микола Крат. Зараз мої рідні є в Польщі, Канаді, Ізраїлі, США, Австралії, Англії, Франції — майже в усіх країнах.
Олексій Андрійович працює оператором на газорозподільній станції у Мартинівці. Дружина Пелагея Василівна, 52 роки, — швачка на місцевому підприємстві. Син 27-річний Андрій і донька Яна, 31 рік, одружені, живуть у Полтаві. Андрій виховує 7-річного Богдана і Артема, 1 рік.
У 38 років Кваша пережив клінічну смерть.
— Косив у жару траву. Коли пив воду, відчував, як комок усередину тече, — згадує. — Потім стало погано. У райцентрі не могли опреділить діагноз. Потрапив у реанімацію обласної інфекційної лікарні. Пролежав там 13 суток. На останніх пережив клінічну смерть. Жінці сказали, що боротимуться за життя, но вже пізно.
На 13 добу дружина і свекруха замовили за його здоров"я служби в трьох церквах. Каже, тоді почув голос Бога.
— Душа відійшла від тіла. Я бачив себе зверху на горній річці. Темно-синя вода, крутий спуск. На скалистих берегах ростуть сосни і йолки. Мене несло по воді, як пір"їну. Потім річка почала уходить у вузький камінний тунель. Я сказав слова, які мені завжди допомагають: "Господи, допоможи мені". Почув у відповідь: "Ти куди, парняга? Тобі туди ще рано, ти нужен людям".
Говорить, після того прокинувся і лікувався ще два місяці. За півроку почав складати родинне дерево. У 1993-му — припинив.
— Дійшов до п"ятого коліна. Оказалося, що моя дочка Яна вийшла заміж за брата п"ятого коліна Миколу Тріщила, а мій син Андрій женився на Наталі Мельник, сестрі п"ятого коліна. Я бросаю дерево роду і роблю висновок, що в ненормального батька — ненормальні діти.
Удруге припинив малювати дерево роду 2005-го — на три роки.
— Хоть і матеріалу набиралося, та то врємєні не хватало, то лєнь, то прочєє. Почав під день народження в ті роки в лікарню попадати.
Вісім років тому їхав до Полтави платити за навчання сина в сільгоспакадемії. За 11 кілометрів від міста потрапив у аварію.
— У мене стався інсульт, потєряв сознаніє. Машину станове на праве двіженіє, — схвильовано згадує. — Б"є мене ЗІЛ. Полетіли стекла, я прийшов до тями. Вантажівка мене горне з правого боку 24 метри. Я знову потєряв сознаніє. Коли ЗІЛ збив машину уплотну до мене, проволока з передньої стойки торцом ударила в правий висок і пробила череп мимо мозгів.
Голос казав, що помру, коли закінчу родовід
Кваша опритомнів на операційному столі.
— Врач каже: "Будем зашивать". Потім голова коняча, не вдержую на плечах. Права нога не ходе, на чашечці теліпається. Права рука полусогнута. Уночі, коли всі спали і хропли, я трєнірувався і прохажував по сантиметру. Було велике щастя, коли сходив у туалєт. Мені дали другу групу інвалідності. Я поїхав у Гадяч і отказався. Ніхто мене не пойняв, бо ходив із палкою.
Чоловік щодня п"є ліки.
— Після аварії страдаю головними болями, високим тиском і болем у серці. І єслі наступе такий день, коли щось не болітиме — я вмру.
Каже, що чує у снах голос Бога.
— Я лиця не бачив, а голос чув. Уже чотири рази було. Другий раз, коли закинув родовід, у мене спитали: "Чого так?" Ше раз, коли не міг до купи зв"язати гілки дерева роду. Голос порадив за основу взяти дядька Олексія. Потім знову приснилося, коли на три роки прекратив малювати дерево. Ще три рази чутиму цей голос, бо сім — святе число. Голос казав, що помру, коли закінчу родовід.
1951, 28 січня — Олексій Кваша народився в с. Мартинівка Гадяцького р-ну на Полтавщині
1970 — закінчив електротехнічний технікум, влаштувався у будівельну бригаду радгоспу "Гадяцький"; забрали в армію
1976, 13 травня — одружився із Поліною Дубовик
1977, 15 березня — народилася донька Яна
1980, 18 вересня — народився син Андрій
1990 — почав складати родовід
2000, 2 лютого — потрапив у аварію
6 
35413
Коментарі